BOTH ARE LIABLE OR NEITHER IS. THE SUPREME COURT ON THE LIABILITY OF THE CONTRACTING AUTHORITY AND THE CONTRACTOR IN PUBLIC PROCUREMENT

Oleksii Nekrasov for the zn.ua

Article in the original language

Article on-line

Якщо ваша компанія виконує контракти за бюджетні кошти, ви точно знаєте: участь у тендерах сьогодні автоматично прирівнюється до потрапляння в зону максимальних ризиків. Усі звикли до аксіоми: щойно приватний підрядник виграє великий конкурс, правоохоронні органи починають пильно вивчати кожен його крок, готуючи масштабні обвинувачення. Досі вважалося, що вийти з цієї гри без втрат майже неможливо, а контракти у сфері держзакупівель — це прямий крок до вироку.

Проте реальність змінилася, і правила гри тепер диктують не силовики. Поки бізнес готується до гіршого, суперечність між судами та правоохоронцями несподівано пішла на користь підприємцям. Ефективний інструмент протидії тиску знайдено, і він лежить у площині актуальної судової практики.

Подивімося трохи далі гучних обшуків і пресрелізів — чим закінчується розгляд таких справ у судах.

Дедалі частіше силовики звинувачують бізнес у привласненні, розтраті майна або заволодінні ним шляхом зловживання службовим становищем за статтею 191 Кримінального кодексу України. Причому використовують цю статтю не для боротьби з корупцією, а як репресивний інструмент тиску на комерційний сектор.

Сьогодні тиск на виконавців оборонних контрактів і постачальників для Міноборони досягнув свого піку. Правоохоронці масово заявляють про «розкрадання бюджетних коштів», арештовують рахунки та вилучають документацію. Слідство діє за шаблоном: звинувачує менеджмент компанії у завищенні цін чи невідповідності ДСТУ, створюючи тотальний репутаційний терор для підприємств оборонно-промислового комплексу та критичних галузей економіки.

Однак у цій нібито безвихідній системі з’явилося світло в кінці тунелю. Це реальний судовий прецедент, який доводить: кримінальний тиск на бізнес можна і треба розбивати.

Верховний суд у своїх свіжих рішеннях 2024–2026 років напрацював чітку і залізобетонну позицію. Якщо слідство звинувачує приватного підрядника у розтраті бюджету, але водночас «забуває» висунути обвинувачення чиновнику — розпоряднику цих коштів, така справа є юридично мертвою. Найвища судова інстанція послідовно виносить виправдувальний вирок за статтею 191 ККУ, оскільки у справі просто немає належного суб’єкта злочину (фігуранта, який мав спеціальні повноваження розпоряджатися державними грошима).

У чому ж полягає юридичний абсурд, на який масово натрапляє український бізнес, і як захистити компанію від безпідставних звинувачень?

Гра в одні ворота, або Чому силовики «забувають» про чиновників

Класичний сценарій кримінального провадження у сфері держзакупівель сьогодні виглядає так. Приватна компанія виграє тендер, постачає товар чи виконує капітальний ремонт (наприклад, об'єкта енергетики або військового призначення), сторони підписують акти, здійснюється розрахунок. Згодом з'являється правоохоронний орган, який заявляє: вартість матеріалів було завищено, якість не відповідає ДСТУ, а отже, відбулося «розкрадання бюджетних коштів».

Та замість того, щоб розслідувати дії державного замовника, який перевіряв, погоджував і підписував ці документи, слідство висуває обвинувачення винятково менеджменту приватної компанії або її постачальникам. Чиновники, які безпосередньо розпоряджалися бюджетом, дивним чином залишаються поза підозрою або фігурують у справі як «невстановлені особи».

Для силовиків це зручно: бізнес більш уразливий до репутаційного терору, арешту рахунків і блокування роботи. Проте, з погляду права, такий підхід є абсолютно безперспективним, оскільки містить очевидну помилку — у справі просто немає належного фігуранта (суб’єкта злочину).

Позиція Верховного суду

Будь-який досвідчений адвокат з white-collar crime знає базову істину: заволодіти майном за статтею 191 КК України шляхом зловживання службовим становищем може лише той, кому це майно було ввірене або перебувало у його віданні. Тобто розпорядник бюджетних коштів. Приватний підприємець чи постачальник за визначенням не має таких владних повноважень щодо державних грошей.

На щастя для бізнесу, вища судова інстанція демонструє залізобетонну та послідовну позицію, яка руйнує шиті білими нитками звинувачення слідства:

1. Захист підрядників у державних тендерах. Судова практика чітко вказує, що не можна притягнути керівника ТОВ чи ФОПа до відповідальності за цією статтею як одноосібного виконавця, якщо до справи не залучено належного суб'єкта. А ним є службова особа державного замовника, котра уповноважена розпоряджатися бюджетними коштами.
2. Свіжі прецеденти. Розглядаючи справи щодо нібито завищення вартості під час постачання медичного обладнання міським лікарням або ремонту інфраструктурних об'єктів (зокрема, резонансні постанови ВС 2024–2026 років), суди послідовно ухвалюють виправдувальні вироки за статтею 191 ККУ для представників бізнесу. Судді прямо вказують на хибність кваліфікації дій підрядників без доведення вини розпорядника коштів.

Утім, доки справа дійде до Верховного суду, компанія може роками перебувати під пресингом: з обшуками, судовими засіданнями та репутаційними втратами. Що в цей час відбувається з оборонним замовленням чи критичним імпортом — питання риторичне.

Як захистити бізнес від кримінального переслідування. Пам’ятка для СЕО

Якщо ваша компанія працює у секторах високого ризику — забезпечує потреби фронту, постачає критичні товари чи відбудовує інфраструктуру, захист бізнесу у кримінальних справах має стати частиною загальної операційної стратегії.

Щоб не потрапити у пастку статті 191 ККУ, керівництву варто впровадити базові правила безпеки:

• залізна калькуляція та аудит цін. Максимально детально документуйте та обґрунтовуйте ціноутворення (особливо в оборонній сфері, де прибуток жорстко регулюється державою). Залучайте незалежних експертів для підтвердження ринкової вартості товарів і послуг ще на етапі виконання контракту;
• фіксація кожного кроку. Кожна дія, зауваження, листування з держзамовником щодо специфікацій чи заміни матеріалів мають бути зафіксовані письмово або в офіційних реєстрах. Це ваш головний щит у майбутньому.

Кримінальний тиск на бізнес у сфері використання бюджетних коштів залишатиметься трендом ще тривалий час. Проте досвід і судова практика доводять: системна протидія правоохоронній репресії можлива. Головне — грати на випередження та вибудовувати контрстратегію захисту з першої хвилини взаємодії з державою.