Oleksii Nekrasov's comment for the Ekonomichna Pravda

Article in the original language

Article on-line

24 грудня 2015 року. У переддень Різдва в стінах Національного банку ухвалюють рішення про виведення з ринку Укрінбанку.

Наступного дня за напрацьованою протягом попередніх місяців "банкопаду" процедурою в установу зайшла тимчасова адміністрація Фонду гарантування вкладів фізосіб (ФГВФО). Вона зупинила роботу банку, провела оцінку його активів та зобов'язань, а також почала виплачувати вкладникам гарантовані державою суми коштів – до 200 тис. грн.

Потім мала початися процедура ліквідації банку, у межах якої його активи продають для погашення боргів перед ФГВФО, іншими вкладниками та юридичними особами, аж поки на балансі установи не залишаться "нулі", а згадка про неї – лише в архівах. Так мало статися, але не сталося.

Натомість історія пішла за альтернативним сценарієм, породивши чи не єдину у своєму роді юридичну особу з "роздвоєнням особистості".

За одним і тим самим ідентифікаційним номером (кодом ЄДРПОУ) паралельно існують дві юридичні особи. Перша, яку визнають ФГВФО та НБУ, – банк, що ліквідовується. Друга, яку визнають власники та суди, – компанія "Укрінком", яка займається здаванням нерухомості в оренду, зареєстрована в окупованому Сєвєродонецьку та перебуває в процедурі банкрутства.

Як працює останній в Україні "зомбі-банк"? Чому навіть ухвалення спеціального закону не повернуло його в поле банківського законодавства? Як дірявий дах у будівлі поруч з податковою може поставити під загрозу шанси держави компенсувати виплачені вкладникам банку кошти?

Вітаємо в "зомбі-банку"
Цегляна пʼятиповерхова будівля на Вознесенському узвозі, 10А розташована поруч з будівлею центрального апарату Державної податкової служби в середмісті столиці, неподалік від Львівської площі. Над її вхідними дверима – прапори України, ЄС, США та Міжнародної торгової палати (ICC). За дверима – не надто просторий хол та рецепція з охороною. На стійці – промовистий напис: Укрінбанк.

Журналіст ЕП зайшов до оздобленого деревом ліфта, у якому стояло м'яке крісло та грала приємна тиха музика. Якби не відсутність ліфтера в уніформі, то в автора склалося б враження, що він перебуває не на редакційному завданні, а на зйомках фільму про хмарочос у Нью-Йорку 1930-х років. Вийшовши з ліфта, журналіст попрямував устеленим килимом коридором, обвішаним картинами та обставленим численними предметами антикваріату, які не встигало роздивитися око.

У конференц-кімнаті до журналіста приєднався мажоритарний власник (67% акцій) ПАТ "Укрінком", 68-річний Володимир Клименко в супроводі двох юристів. Розмова тривала понад 2,5 години та охопила понад десять років напружених судових та бюрократичних баталій, унаслідок яких з'явилася установа з "роздвоєнням особистості" та останній у своєму роді "зомбі-банк".

Поняття "зомбі-банк" – не вигадка сценаристів фільмів жахів. Так в Україні називають збанкрутілі банки, рішення про виведення з ринку яких суд визнав незаконним. Вони ніби застрягли у "лімбі" між "світом живих" та "світом мертвих", тобто ліквідованих.

Хоча рішення про їх ліквідацію скасоване судом, можливості повернення збанкрутілого банку на ринок не існує. Ба більше, ухвалений у 2020 році "антиколомойський" закон заборонив таким установам "воскресати", повернувши їх у підпорядкування Фонду гарантування вкладів.

Загалом до ухвалення "антиколомойського" закону в Україні було сім "зомбі-банків": "Велес", КБ "Преміум", КБ "Союз", АКБ "Капітал", Златобанк, "КСГ банк" та Укрінбанк. Після набуття ним чинності шість із семи цих установ повернулися в підпорядкування ФГВФО, повідомили ЕП в пресслужбі фонду.

Аби зрозуміти, чому закон, який мав врегулювати правову колізію "зомбі-банків", не спрацював у випадку з Укрінбанком, потрібно зануритися в його історію – у те, що сталося після його "смерті".

Невідомий рятівник з Ізраїлю
Проблеми з фінансовим станом в Укрінбанку почалися після початку російської війни проти України у 2014 році. За словами Клименка, більшість кредитного портфеля установи була зосереджена в Криму та на Донбасі. "У січні 2014 року вони перестали платити нам відсотки. Ми почали розбиратися і виявилося, що всі їхні рахунки вже контролюються росіянами", – розповідає він і додає, що "продавши застави за тими кредитами, банк міг погасити половину всього кредитного портфеля".

Разом з цим Клименко сказав, що у 2014 році його банк "став найприбутковішим в Україні" – попри падіння доходів від кредитного портфеля. Такий феномен він пояснив "грою" на різниці курсів валют, не заглиблюючись у деталі. "Мене навіть хотіли тоді зробити "банкіром року", але я відмовився", – каже він.

Проте, схоже, "рекордна прибутковість" не врятувала Укрінбанк від непорозумінь з регулятором. У жовтні 2015 року НБУ визнав його проблемним. Причина – брак ліквідності: установі не вистачало "живих" грошей для проведення клієнтських платежів. Регулятор надав власникам час на усунення цих зауважень.

Зрештою, Клименко знайшов інвестора з Ізраїлю та домовився з ним про позику в розмірі 71 млн дол. Цю угоду погодив Нацбанк, а гроші мали надійти на рахунки банку в останні дні грудня 2015 року. "Проте кошти від інвестора до банку так і не надійшли ", – повідомили в НБУ під час виведення банку з ринку.

Клименко не зміг пригадати ні назву ізраїльської компанії, яка погодилася врятувати його банк від банкрутства, ані імен осіб, яким вона належала або які ухвалювали відповідні рішення. Припущення журналіста про те, що операція з порятунку могла бути фіктивною, він відкинув.

У рішенні про виведення банку з ринку НБУ вказав, що власникам установи не вдалося зупинити відплив коштів та стабілізувати ліквідність. "Свідченнями цього було надходження до Національного банку значної кількості скарг (з жовтня 2015 року надійшло майже 300 скарг) від клієнтів про неповернення Укрінбанком вкладів та невиконання розрахункових документів", – ішлося в повідомленні регулятора.

За даними НБУ, в Укрінбанку накопичилося невиконаних розрахункових документів клієнтів (так звана картотека) на 52 млн грн.

25 грудня 2015 року в Укрінбанк зайшла тимчасова адміністрація Фонду гарантування вкладів. Її першим завданням була виплата гарантованих державою сум вкладів фізособам – до 200 тис. грн. Загальний обсяг таких вкладів, за даними ФГВФО, становив 1,82 млрд грн, з яких фонд виплатив 1,76 млрд грн.

Для сплати цих коштів фонд залучив позику в держави, а в процесі ліквідації Укрінбанк мав погасити цей борг перед ФГВФО (який є кредитором третьої черги) та розрахуватися з іншими кредиторами:

четверта черга – вимоги вкладників-фізосіб із сумами вкладів понад гарантовані 200 тис. грн – 607,73 млн грн;

шоста черга – вимоги фізосіб, чиї платежі були заблоковані в банку, – 0,49 млн грн;

сьома черга – вимоги юридичних осіб (не пов'язаних з банком) – 491,7 млн грн;

вимоги пов'язаних з банком осіб (девʼята і десята черги) ФГВФО оцінив у 126 млн грн, а інші (восьма черга) – у 15,12 млн грн.

Для погашення цих зобов'язань тимчасова адміністрація банку мала управляти активами збанкрутілого банку та продавати їх на аукціонах. Їх загальний обсяг, за підрахунками ФГВФО на дату початку ліквідації 23 березня 2016 року, становив 5,86 млрд грн. Однак цього не сталося.

З Києва до Сєвєродонецька
29 квітня 2016 року за позовом міноритарного акціонера нині ліквідований Окружний адміністративний суд Києва скасував розпочату процедуру ліквідації Укрінбанку.

У ФГВФО кажуть, що суд фактично дав власне тлумачення банківського законодавства, вважаючи, що проблемність банку мала тривати не менше 180 днів до того, як НБУ отримав право виводити його з ринку. При цьому суд не брав до уваги фактичний фінансовий стан установи та її неспроможність проводити розрахунки з клієнтами.

13 липня це рішення підтвердила апеляція. У той же день акціонери Укрінбанку зробили неординарний хід. Вони внесли зміни до державного реєстру, змінивши назву "Укрінбанк" на "Укрінком" та змінили вид діяльності установи (КВЕД) з "діяльності комерційних банків" на "надання в оренду нерухомості".

Змінилася і юридична адреса компанії: з київського Вознесенського узвозу вона "переїхала" до Сєвєродонецька Луганської області, який з 2022 року тимчасово окупований Росією.

З того моменту протягом понад десяти років тривали судові суперечки щодо оскарження реєстраційних процедур та рішень. Суди (зокрема й Верховний Суд) ставали на сторону власників Укрінкому, підтверджуючи, що ця компанія стала правонаступницею банку, хоча банківським законодавством це не передбачено.

Завдяки "антиколомойському" закону ФГВФО повернув контроль над більшістю "зомбі-банків" і продовжив їх ліквідацію. Натомість на Укрінком цей закон не поширювався. За словами юристів Клименка, компанія за реєстраційними документами не була банком, не мала відповідних КВЕДів та ліцензій.

Можливо, Укрінком так і залишився б компанією в статусі "правової колізії", якби її власники та керівництво не почали використовувати рішення судів щодо своєї легалізації для отримання коштів від позичальників Укрінбанку.

Так, у липні 2026 року на рахунки Укрінкому надійшли майже 300 млн грн від погашення заборгованості одного з найбільших позичальників Укрінбанку – компанії "Оболонь". Кошти переказали в межах мирової угоди між компаніями, яку погодив суд. Фонд гарантування намагався оскаржити цей процес, проте безрезультатно.

У відповідь на запит ЕП у ФГВФО заявили, що Укрінком почав незаконно (на думку фонду) відчужувати активи Укрінбанку та припиняти іпотеки – ще до рішення щодо кредиту "Оболоні". За розрахунками ФГВФО, з березня 2016 року до кінця 2025 року заборгованість позичальників перед Укрінбанком могла скоротитися на понад 3 млрд грн до 1,2 млрд грн. Також з активів колишнього банку "зникли" 22,8 млн грн цінних паперів та 41,7 млн грн коштів на рахунках в інших банках, додають там.

"Для встановлення обставин зникнення вказаних активів фонд звернувся до Господарського суду Луганської області з клопотанням про витребування в Укрінкому письмових пояснень та підтверджуючих документів щодо відчуження активів у період з 2 липня 2016 року по 31 грудня 2025 року. У судовому порядку мають бути надані відповіді на низку важливих питань. Зокрема, яким чином зникла заборгованість позичальників Укрінбанку на суму понад 3 мільярди гривень", – повідомили в установі.

Дірява стріха під податковою
Фонд гарантування отримав інформацію про стан активів Укрінкому в межах розпочатої у 2020 році процедури банкрутства цієї компанії. Хоча ФГВФО все ще сподівається відновити ліквідацію Укрінбанку, він не відмовився від участі в банкрутстві Укрінкому, існування якого не визнає.

Банкрутство останнього почалося у 2020 році за заявою компанії "ЮС-металл", яка ремонтувала дах будівлі на Вознесенському узвозі. За надані послуги Укрінком мав заплатити їй 101,2 тис. грн. "ЮС-металл" гроші не отримала, тож ініціювала справу про банкрутство.

Аби суд розглянув заяву "ЮС-металлу", компанії довелося заплатити 21 тис. грн судового збору та 42,5 тис. грн авансування винагороди арбітражному розпоряднику. Разом – 63,5 тис. грн, що становить майже дві третини від суми боргу.

У суді щодо відкриття справи про банкрутство Укрінком визнав, що вважає борг у 101 тис. грн некритичним. Клименко пояснив ЕП, що на момент виникнення цієї заборгованості в його компанії були заблоковані всі рахунки та не було можливості заплатити "ЮС-металлу" за ремонт покрівлі.

На запитання, як із заблокованими рахунками Укрінком утримував будівлю, сплачував комунальні платежі та зарплату персоналу, Клименко загадково відповів: "Брали гроші з інших бізнесів". З яких саме? І чому компанія не змогла таким же чином розрахуватися за ремонт покрівлі? Ці питання Клименко залишив без відповідей.

ЕП звернулася до власника "ЮС-металлу" Юрія Бабія за коментарем. Він пообіцяв відповісти на запитання, але не вийшов на зв'язок.

"Справи про банкрутство можуть тривати пʼять-десять років і більше", – пояснює партнер АФ Pragnum Олексій Некрасов. За його словами, за наявності великої кількості кредиторів та великого бажання боржника процес банкрутства дуже легко затягувати. При цьому накладається мораторій на стягнення заборгованості поза відкритою справою, а також зупиняється нарахування всіх штрафів та пені.

Найбільшим кредитором Укрінкому є ФГВФО. Причому коли останній повертав гарантовані суми вкладникам Укрінбанку, то надав збанкрутілому банку кредит на 903 млн грн. Заставою за цим кредитом була згадана будівля на Вознесенському узвозі, що ЕП підтвердив Клименко. Наявність мораторію не дозволяє фонду стягнути з колишнього банку заставу для погашення боргу.

Після початку справи про банкрутство черговість та порядок погашення заборгованості боржника встановлює суд за поданням комітету кредиторів, зазначає Некрасов. "Накопичені борги будуть погашатися в порядку черговості, пропорційно. Наприклад, якщо борг одного кредитора становить 90% якоїсь черги, то, коли з'являться умовні 100 гривень на погашення боргів цієї черги, цей кредитор зможе отримати лише свою частку", – зазначив він.

У пресслужбі ФГВФО повідомили ЕП, що установа не має права голосу в комітеті кредиторів, тобто не має впливу на порядок та черговість розрахунків з боржниками Укрінкому.

Співрозмовники ЕП у Фонді гарантування вкладів пояснили, що ФГВФО намагається всіма силами домогтися повернення Укрінкому в площину банківського законодавства, а також продовжити процедуру ліквідації банку та розраховуватися з його вкладниками. Там додають, що фонд досі виплачує частину гарантованих сум вкладів Укрінбанку за рішеннями судів, хоча за рішеннями інших судів Укрінбанку вже не існує.

Рішення власників колишнього Укрінбанку вивести установу з-під дії банківського законодавства у фонді пов'язують з бажанням розтратити залишки активів установи та уникнути матеріальної відповідальності за доведення банку до банкрутства. Про це писала і директорка-розпорядниця ФГВФО Ольга Білай у колонці для ЕП.

"За рахунок чого державі буде повернуто виплачені вкладникам зомбі-банків кошти? Один із варіантів – стягнення шкоди з пов'язаних з банками осіб. Можливо, ці перспективи і є причиною боротьби за збереження ганебного статусу "зомбі-банк". Або ж мотив у бажанні привласнити активи банків", – писала вона.

У чому ж мотив Клименка продовжувати боротися з фондом? Адже незалежно від того, чим є його компанія, – збанкрутілим Укрінбанком чи компанією "Укрінком", яка перебуває в процедурі банкрутства, її кінець буде однаковим. У відповідь на це запитання Клименко критикує ФГВФО за неефективність, мовляв, останній продає активи за безцінь. Натомість Укрінком зможе ефективніше розрахуватися з кредиторами та вкладниками.

Ймовірно, на цьому шляху Укрінком зможе ще й непогано заробити. Напередодні компанія звернулася до суду по дозвіл вкласти стягнені з "Оболоні" та інших кредиторів 300 млн грн в ОВДП. У своєму проханні компанія апелює до умов розміщення: дохідність щонайменше 16% річних і строк погашення від трьох років. Суд прийняв клопотання до розгляду.

Клименко вважає, що таким чином він підтримає державу в умовах війни. У фонді кажуть, що якби ці 300 млн грн повернули йому в межах ліквідації банку, то ФГВФО переказав би їх до бюджету без процентів – у межах погашення свого боргу, накопиченого під час "банкопаду".

---

Хоча сайт Укрінкому фактично перетворився на пресслужбу Володимира Клименка, він має і особистий сайт. На його головній сторінці великими літерами написано позицію фінансиста:

"Фінансова система має працювати не заради показників. Її сенс – у довірі, відповідальності та розвитку реальної економіки".

Та чи створює таку довіру безпрецедентне рішення прибрати банківський КВЕД з банку, що ліквідується?

Чи створює довіру рішення змінити назву такого банку та місце його реєстрації?

Чи створює довіру процедура банкрутства за боргом у 101 тис. грн, для відкриття якої позивачу потрібно було заплатити понад половину цієї суми?

Або ж намір "банкрута" "прокрутити" 300 млн грн на ОВДП замість того, аби повернути ці гроші до бюджету?

Чи, можливо, довіру до фінансової системи створює визначеність законодавства та процедур виведення збанкрутілих банків з ринку? Хай там як, та про останнє на своєму сайті пан Клименко нічого не згадує.