ОПЕРАТИВНО-ГОСПОДАРСЬКІ САНКЦІЇ ПІСЛЯ СКАСУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО КОДЕКСУ: ЩО ЗМІНИЛОСЯ ДЛЯ БІЗНЕСУ

Руслан Рябко для 7eminar

Стаття on-line 

28 серпня 2025 року Господарський кодекс України (далі – ГК) втратив чинність. Ця непересічна подія поставила перед юридичною практикою низку цікавих питань, одне з яких стосується подальшого застосування оперативно-господарських санкцій у договірній практиці бізнесу. Розберемо основні моменти, з якими доведеться зіткнутись у договірній практиці після скасування ГК

1. Чи можна встановлювати у договорі санкції, аналогічні скасованим
2. Форма вини після скасування ГК
3. Висновки

Чи можна встановлювати у договорі санкції, аналогічні скасованим

Інституту оперативно-господарських санкцій (статті 235–239 ГК) як окремого законодавчого механізму вже не існує. До втрати чинності ГК це були односторонні заходи оперативного впливу на порушника зобов’язання (при цьому незалежно від його вини), спрямовані на припинення або запобігання порушенням. Типові приклади: одностороння відмова від виконання чи оплати неналежно виконаного зобов’язання, відмова від прийняття подальшого виконання або повернення виконаного, встановлення додаткових гарантій (наприклад, передоплата), відмова від встановлення господарських відносин на майбутнє.

Скасування Господарського кодексу означає, що змінився правовий режим господарських відносин. Відтепер сторони унормовують договірні відносини між собою, керуючись актами цивільного законодавства, зокрема Цивільним кодексом (далі – ЦК), а цей кодекс не передбачає такого інституту, як оперативно-господарські санкції, з аналогічними нормами, які існували в ГК.

Натомість у ЦК головним інструментом забезпечення виконання зобов’язань є інститут забезпечення виконання зобов’язань (глава 49). До нього належать неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, право довірчої власності. Однак суть у тому, що ці способи захисту не є аналогічними тим, що існували в ГК.

Інститут забезпечення виконання зобов’язань, врегульований главою 49 ЦК, охоплює способи, що гарантують виконання зобов’язань та компенсують можливі збитки. Це превентивні та компенсаційні механізми, які сторони можуть передбачити в договорі, але їх реалізація вимагає судового захисту, тобто їх неможливо застосувати односторонньо, як це було з оперативно-господарськими санкціями в ГК.

У цьому контексті виникає питання:

А чи можна після скасування ГК передбачити у договорі інструменти, аналогічні оперативно-господарським санкціям?

Так, звісно, можна, адже Цивільний кодекс гарантує сторонам широку свободу договору, зміст якої визначено в статтях 3, 6 та 627. Це означає, що на підставі цих норм сторони можуть передбачити у договорі інструменти для оперативного реагування на порушення зобов’язань, схожі на ті, які існували в ГК.

Форма вини після скасування ГК

Під час встановлення таких договірних інструментів потрібно зважати на важливий момент, який після скасування Господарського кодексу «робить різницю» в порядку їх застосування.

Мова йде про те, що втратила чинність ч. 3 ст. 235 ГК, яка дозволяла застосовувати оперативно-господарські санкції незалежно від вини суб’єкта, який порушив господарське зобов’язання.

На відміну від ГК, у Цивільному кодексі передбачено норму про презумпцію вини. Це означає, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 614 ЦК).

Зважаючи на це, відтепер контрагентам краще прописувати у договорах умови застосування оперативних санкцій з урахуванням зазначеної презумпції. Бо якщо сторони у договорі не передбачать відступу від ч. 1 ст. 614 ЦК, діятиме презумпція вини. Внаслідок цього втратиться сенс швидкої реакції на порушення. Сторони загрузнуть у доказуванні умислу або необережності, а за таких умов оперативно вплинути на правовідносини вже не вийде.

Саме тому ефективне застосування договірних санкцій залежатиме від обраної сторонами моделі вини. Якщо сторони оберуть варіант застосування незалежно від наявності вини (за самим лише фактом порушення), то таким чином повернуть гнучкість для оперативних санкцій, як це було колись задумано в ГК.

Висновки

Після скасування Господарського кодексу бізнес не втратив можливості передбачати оперативні санкції у договорах із контрагентами. Просто відтепер їх зміст визначатиметься не законодавством, а волею сторін, тобто наразі це сфера свободи договору. Суб’єктам господарювання рекомендується переглянути чинні договори, аби привести їх у відповідність до нових принципів правового регулювання, а саме:

• під час складання проектів договорів та визначення їх умов враховувати принцип свободи договору, який дозволяє передбачити механізми оперативного реагування на порушення, що існували до втрати чинності ГК;
• можна відмовитись від поняття «оперативно-господарські санкції» і назвати їх більш ближче до «духу» Цивільного кодексу, наприклад, «відповідальність за порушення зобов’язань» або «наслідки порушення зобов’язань» і т. д.;
• чітко прописувати механізм їх застосування, зокрема особливо щодо презумпції вини: чи потрібно доказувати умисел, чи необережність в діях порушника чи достатньо лише самого факту порушення, бо, якщо цього не зробити, «за замовчуванням» діятиме ч. 1 ст. 614 ЦК.