ВИТРАТИ НА РОЗКІШ: ЯК ДЕРЖАВА ПОСИЛЮЄ КОНТРОЛЬ

Коментар Альони Мічуріної для Mind

Стаття on-line

Повний текст коментаря:

1. Що мається на увазі під аналізом великих операцій з готівкою та з чим такий аналіз пов'язаний? Це нова практика Держфінмоніторингу, посилення існуючого контролю чи поточна робота, про яку просто вирішили публічно заявити?

В оприлюдненому повідомленні Держфінмоніторингу вказано, що окремому аналізу підлягатимуть великі операції з готівкою. Уточнено, що перевірятимуть не побутові покупки і не звичайні заощадження громадян, а великі суми, які використовують для придбання активів високої вартості: дорогої нерухомості, елітних авто та іншого майна преміального сегменту. 

Відповідно до своїх повноважень Держфінмоніторинг на постійній основі здійснює збирання, оброблення та аналіз інформації про операції, що підлягають фінансовому моніторингу.

Якщо говорити про об’єкт такого моніторингу, то ним є всі дії з активами, пов'язані з відповідними учасниками фінансових операцій, які їх проводять, за умови наявності ризиків використання таких активів з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення. Тобто це не тільки гроші, а й інше майно, майнові та немайнові права, віртуальні активи. 

Щодо «великих» операцій з готівкою, то згідно з нормами Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» фінансовому моніторингу підлягають так звані «порогові» фінансові операції – тобто операції на суму 400 тисяч гривень і більше, у тому числі, якщо така операція є готівковою (тобто передбачає внесення, переказ і отримання коштів). 

Як бачимо, готівкові операції навіть на досить скромні суми і так підлягали моніторингу, тож оприлюднена заява, імовірно, може бути реакцією на безупинні корупційні скандали, що перманентно підривають довіру громадськості до будь-яких державних механізмів перевірки легальності походження коштів.

2. Які операції та які категорії громадян реально потрапляють у фокус таких перевірок? Чи існують формальні пороги сум або внутрішні критерії ризику для банків та Держфінмоніторингу? Наприклад: купівля нерухомості чи авто від певної суми, великі внесення готівки, використання кількох банків, регулярні операції ФОП, дроблення платежів тощо?

Держфінмоніторинг заявив, що у фокусі – не побутові покупки і не звичайні заощадження громадян, а великі суми, які використовують для придбання активів високої вартості: дорогої нерухомості, елітних авто та іншого майна преміального сегменту. Для розуміння масштабу: умовно елітне авто за $100 000 – це понад 4,3 млн грн і близько 1,6 тисячі мінімальних пенсій. Тому, коли такі покупки оплачуються готівкою, питання походження коштів – не формальність, а необхідність.

Під особливий контроль потрапляють випадки, коли:

• вартість покупки не корелює з офіційними доходами;
• особа намагалася уникнути моніторингу, використовуючи дроблення операцій – внесення готівки через різні банки, повторне використання одних і тих самих документів про доходи.

Слід зазначити, що з метою реалізації своїх функцій Держфінмоніторинг оприлюднює різноманітні методологічні матеріали для суб’єктів фінансового моніторингу. Зокрема, такими матеріалами є Довідники, сформовані згідно з наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження порядку обміну інформацією з питань фінансового моніторингу» від 04.06.2021 № 322.

Серед них – «Довідник ознак підозрілих операцій (діяльності)», який включає зокрема: внесення готівки з сумнівних джерел (не підтверджених); конвертація безготівкових коштів у готівку; підозрілі операції під час купівлі-продажу нерухомого майна тощо. 

При цьому Держфінмоніторинг керується Міжнародними стандартами щодо критеріїв/показників/індикаторів ризикових операцій, що можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом. Вказані стандарти є досить об’ємними, але стосовно питань нерухомості можна звернути увагу на звіт FATF «Відмивання грошей та фінансування тероризму через сектор нерухомості». Цей звіт не містить формальних порогових сум, але вказує на «застережливі ознаки» стосовно операцій з нерухомістю, наприклад:

• здійснення декількох транзакцій з особами, пов’язаними родинними, діловими або подібними стосунками (наприклад, родичі, ділові партнери, особи однієї національності, особи, які проживають разом або мають однакових представників чи юристів, тощо);
• транзакції з ознаками, що явно або побічно вказують на те, що сторони діють не від свого імені і що вони намагаються приховати особу справжнього клієнта;
• транзакції, які починаються від імені однієї особи, а потім особа змінюється без логічного на те обґрунтування (наприклад, продаж майна або зміна права покупки або права власності на покупку, яку ще не передано власникові, резервування майна, що будується, з подальшою передачею права на покупку третій стороні тощо);
• транзакції, платежі щодо яких переводяться в готівку або за допомогою оборотних інструментів, що не дає змоги визначити справжнього платника;
• транзакції, в яких одна зі сторін просить про роздроблення платежів на менші частини з невеликим інтервалом виплати між ними;
• транзакції, в яких покупець є боржником і його борг є значним порівняно з вартістю майна;
• транзакції, вартість майна щодо яких помітно відрізняється (тобто є набагато вищою або нижчою) від реальної вартості майна або ринкових цін.

Кількість критеріїв ризикових операцій, а також їх взаємозв’язок і складність, очевидно, потребують досить серйозної автоматизації процесу аналізу. Саме тому логічним є нещодавня заява Держфінмоніторингу про перехід від аналізу окремих операцій до вивчення загальної фінансової поведінки людини, тобто аналізується не окрема транзакція чи угода, а загальна сума операцій за певний період, зв’язки між різними транзакціями, їхня частота та документальне оформлення, реальність походження коштів тощо.

3. Як саме Держфінмоніторинг може отримати інформацію про таку операцію, якщо розрахунок формально відбувається у готівковій формі? Яку роль у цьому відіграють банки, нотаріуси, автосалони, рієлтори та інші суб’єкти фінмоніторингу?

«Очима» Держфінмоніторингу в разі готівкових розрахунків стають спеціально визначені суб’єкти первинного фінансового моніторингу, до яких належать:

• юридичні компанії, адвокати, адвокатські бюро та об’єднання;
• нотаріуси;
• бухгалтери;
• аудиторські фірми, аудитори;
• рієлтори.

Обов’язком таких суб’єктів є моніторинг фінансових операцій клієнта та інформування про виявлені підозрілі фінансові операції або спроби їх проведення (незалежно від суми) негайно після виникнення підозри або достатніх підстав для підозри. При  цьому такий обов’язок виникає лише у разі, якщо ці суб’єкти задіяні у фінансовій операції для свого клієнта, включаючи операції щодо купівлі-продажу нерухомості, управління активами, банківським рахунком або купівлі-продажу корпоративних прав юридичних осіб.

Подання суб’єктом будь-якої інформації Держфінмоніторингу здійснюється в електронній формі до єдиної інформаційної системи у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом (ІСФМ) з використанням складових е-кабінету: особистого кабінету або прикладного програмного інтерфейсу.

Усі отримані повідомлення розділяються за ступенем ризику та підлягають ґрунтовному аналізу з урахуванням наявної інформації. За результатами такого аналізу створюються досьє для проведення фінансових розслідувань.

Варто зазначити, що Держфінмоніторингом запроваджено перехід на ризик-орієнтований підхід та кейсове звітування при поданні суб’єктами первинного фінансового моніторингу повідомлень про підозрілі фінансові операції (діяльність).

У своєму звіті Держфінмоніторинг повідомляє, що за 2025 рік ним було отримано 1,9 млн повідомлень про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, з яких понад 255 тисяч – від перерахованих вище спеціально визначених суб’єктів первинного фінансового моніторингу.

4. Чи було за останні 3–6 місяців розширено повноваження банків та/або Держфінмоніторингу щодо контролю походження коштів чи можливо змінено критерії підозрілих операцій? Якщо так – які саме норми змінилися на практиці?

2 лютого 2026 року набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 04.06.2021 № 322 «Про затвердження порядку обміну інформацією з питань фінансового моніторингу».

Зазначеним наказом запроваджується механізм взаємодії між суб’єктами первинного фінансового моніторингу та Держфінмоніторингом з використанням нових форматів повідомлень та за допомогою інформаційно-комунікаційної системи «е-кабінет системи фінансового моніторингу».

Документ розроблено для забезпечення обміну інформацією між суб’єктами первинного фінансового моніторингу та Держфінмоніторингом і передбачає:

1. нові види повідомлень про операції, які підлягають фінансовому моніторингу та іншу інформацію, що може бути пов’язана з проведенням фінансового моніторингу;
2. обов’язок суб’єктів первинного фінансового моніторингу щодо застосування ризик-орієнтованого підходу при проведенні належної перевірки своїх клієнтів та відповідно перехід до кейсового звітування про підозрілі операції (діяльність) своїх клієнтів;
3. звітування про замороження активів, пов’язаних з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням.

5. Які наслідки можуть бути для людини, якщо операція викликає питання у фінмоніторингу? Цікавить саме практичний ланцюжок наслідків: запит документів (яких саме?), блокування чи заморожування рахунків (на який строк і за яких умов?), передача інформації до податкової або БЕБ, відкриття кримінальних проваджень. Які механізми оскарження або розблокування існують для клієнта?

Насамперед слід наголосити, що посилення фінмоніторингу не скасовує права власності й не означає автоматичних підозр. 

Сам факт купівлі дорогого майна не вказує на незаконне походження грошей. Під приціл потрапляє навіть не конкретна операція, а саме фінансова поведінка особи. Проте початком справді може стати одна-єдина угода, яка підпаде під визначення «підозрілих» (а як було зазначено вище, практично будь-яка угода з купівлі майна за готівкові кошти на суму, що перевищує 400 тисяч грн або еквівалент цієї суми, вже підпадає під таке визначення).

Тому при купівлі будь-якого майна (і йдеться не лише про «елітні» речі), покупець повинен бути готовий надати підтвердження походження готівкових коштів. Таким підтвердженням можуть бути:  податкові декларації, довідки про доходи, документи про продаж попереднього майна, договори дарування, свідоцтва про право на спадщину, банківські виписки, інші підтвердження походження готівки.

Як було зазначено вище, такі суб’єкти як нотаріуси, адвокати чи аудитори наразі зобов’язані лише повідомляти Держфінмоніторинг про виявлені «підозрілі» операції. При цьому Законом передбачено, що суб’єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від проведення підозрілої фінансової операції.

Водночас інтерес Держфінмоніторингу до фінансової операції може закінчитися формуванням досьє та переданням матеріалів до правоохоронних органів. 

Так, за результатами опрацювання досьє у 2025 році Держфінмоніторингом сформовано 1441 матеріал, які направлено до:

• Бюро економічної безпеки України – 602 матеріали;
• Національної поліції України – 376 матеріалів;
• Служби безпеки України –163 матеріали;
• Національного антикорупційного бюро України – 125 матеріалів;
• Державного бюро розслідувань – 114 матеріалів;
• органів прокуратури – 61 матеріал.

6. Чи можна вважати такі кроки Держфінмоніторингу підготовкою до жорсткого контролю видатків громадян та зіставлення видатків з офіційними доходами? Чи можуть банки перейти до практики, коли великі витрати автоматично потребуватимуть підтвердження джерела коштів? Та чи буде (яким чином?) залучено до цього процесу податкову службу?

Не хотілося б займатися припущеннями, проте з аналізу наявної інформації, нормативно-правових актів та методичних рекомендацій, використовуваних Держфінмоніторингом у своїй діяльності, слідує, що і податкова служба, і банки, й інші суб’єкти первинного фінансового моніторингу вже об’єднані в систему, яка спрямована на контроль і зіставлення видатків громадян із офіційними доходами. 

Так, у 2025 році забезпечено електронну інформаційну взаємодію між ІСФМ (єдиною інформаційною системою у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення) і Державним реєстром фізичних осіб-платників податків Державної податкової служби України через систему електронної взаємодії державних електронних ресурсів «Трембіта» з використанням прикладного програмного інтерфейсу для отримання відомостей:

• про суми нарахованого (виплаченого) доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи;
• щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, поданого до контролюючого органу податковим агентом.

Крім того, в рамках розвитку Єдиної інформаційної системи створено та налаштовано програмне забезпечення для: 

• автоматизованого отримання від Державної казначейської служби України інформації про платіжні транзакції на єдиному казначейському рахунку розпорядників та одержувачів коштів державного бюджету та місцевих бюджетів.
• автоматизованого отримання інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (ЄДР) Міністерства юстиції України. 

Що стосується банків, то в Додатку 20 до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою НБУ від 19.05.2020 № 65, міститься перелік із 70 індикаторів підозрілої діяльності клієнтів та фінансових операцій, серед яких 15 – щодо готівкових операцій. Наприклад, «підозрілими» визначено такі типи операцій:

• клієнт регулярно обмінює велику кількість банкнот дрібного номіналу на банкноти крупного номіналу;
• клієнт вносить значні суми коштів готівкою, джерелом походження яких зазначає виручку від продажу активів, проте не може це підтвердити документально;
• клієнт знімає значні суми коштів готівкою з метою проведення подальших готівкових розрахунків з контрагентами, проте не може належно це підтвердити документально;
• готівкова фінансова операція проводиться (структурується) таким чином, щоб обійти вимоги, що вимагаються під час здійснення відповідних порогових фінансових операцій.
• регулярне проведення готівкових фінансових операцій з купівлі, продажу або конвертації іноземної валюти на великі суми;
• значна частина (понад 30%) щомісячного дебетового або кредитового обороту за рахунками клієнта складається з готівкових операцій, якщо це не є характерним для виду діяльності клієнта;
• зняття готівкових коштів у значних розмірах з поточного рахунку, за яким протягом тривалого часу (не менше півроку) не здійснювалося будь-яких операцій клієнтом, або з рахунку, на який нещодавно було зараховано переказ з-за кордону на велику суму.

Отже, наразі ми маємо систему контролю, яка включає значне коло суб’єктів, які так чи інакше отримують, акумулюють та аналізують інформацію про фінансові операції громадян – як безготівкові, так і готівкові.