“CATCH ME IF YOU CAN”: HOW TO MAKE A DEBTOR PAY A DEBT

Vadym Makovii for the Mind
Article in the original language

Статья on-line

Добре, коли є можливість позичити гроші та розпочати власну справу, купити квартиру або машину, чи витратити за іншими статтями. Проте, проблеми починаються тоді, коли доводиться повертати борг. Що робити кредиторам, які не дочекалися коштів від боржника, і чим може допомогти процедура банкрутство, розповів Mind старший юрист, адвокат АФ Pragnum Вадим Маковій.

У сучасних українських реаліях розповсюдженою є життєва позиція – «борги віддають лише боягузи». Переважна більшість сучасних бізнесменів не сприймають всерйоз основоположний принцип цивільного та міжнародного права «Pacta sunt servanda», що в перекладі з латини означає – «договори повинні виконуватися». Більшості із сучасних бізнесменів навіть не притаманне моральне усвідомлення такого принципу.

При цьому майже завжди сторона, яка не бажає виконувати зобов’язання, не вважає себе винною та посилається на “неправоту” іншої сторони. Крім того, звинувачує зовнішні чинники, які завадили віддати борг вчасно, або ж взагалі просто віддати борг. Під універсальною та завжди актуальною українською відмовкою – у всьому винна фінансова, політична, військова або ж епідеміологічна криза (потрібно лише обрати більш актуальний варіант).

Однак, при вищезгаданих «кризових явищах» непоодинокими є випадки, за яких боргові зобов’язання юридичної особи зростають, а разом з ними, як це не дивно, і особисті статки власника бізнесу або топменеджменту підприємства.

Чи допоможе суд повернути борги?

Рано чи пізно кредитор все ж таки звертається із позовом до суду за захистом свого порушеного права. Судовий спір з урахуванням апеляційного та касаційного оскарження триває не менше одного року, а в деяких випадках і більше. Після його завершення та отримання позитивного рішення на користь кредитора розраховувати на виконання рішення суду добровільно майже не доводиться.

Так, кредитор, не отримавши бажаного повернення боргу, звертається до приватного або державного виконавця з метою виконання рішення суду примусово. Проте, значна кількість виконавчих документів повертаються стягувачу в зв’язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення.

Одна з причин недосконалості виконавчого провадження – це його локальний вплив виключно на боржника (в нашому випадку на боржника – юридичну особу), а заборона виїзду за межі України керівнику юридичної особи – не завжди є дієвим інструментом.

Отже, ми дійшли ситуації, коли кредитором було пройдено довгий шлях судового розгляду спору, додатково витрачено кошти на сплату судового збору та послуги адвоката, отримано рішення на свою користь, пред’явлено виконавчий документ до примусового виконання і врешті решт отримано виконавчий документ назад, без отримання належного результату.

На даному етапі у багатьох кредиторів опускаються руки і вони просто забувають про борг. Інші ж намагаються досягти бажаного ефекту і звертаються до правоохоронних органів, що тягне за собою безліч додаткових витрат та часу, і в результаті мало коли завершується реальним поверненням боргу.

Як працює процедура банкртутства?

Однак, мало хто наважується розпочати процедуру банкрутства боржника.

Переважну більшість кредиторів лякає слово «банкрутство», і це, напевно, є нормальним явищем, адже ми завжди боїмось того, чого не розуміємо. Однак для того щоб використовувати подібний інструмент у взаємовідносинах з боржниками не потрібно знати як саме працює банкрутство, а достатньо доручити цю роботу тим, хто на цьому розуміється.

Більшість водіїв не розуміють принципів роботи автомобіля та як його ремонтувати, однак це не заважає їм кожного дня сідати за кермо. Те саме стосується більшості благ, які нас оточують, ми не розуміємо, як це працює, однак, без них не уявляємо свого життя.

У багатьох країнах світу інструмент банкрутства є нормальним і звичним явищем, однак у нас до цього ставляться дуже обережно і з насторогою. Часто це викликано недосконалістю законодавства, що регулює цю процедуру, та загальним уявленням про банкрутство як спосіб уникнути відповідальності, або навпаки захопити чужий бізнес («рейдернути»).

Тенденція використання банкрутства саме в такому ракурсі змінюється завдяки законодавчим змінам та сформованій судовій практиці. Майже з кожним днем все сильніше «затягується зашморг на шиї недобросовісності», яка притаманна вітчизняним бізнесменам.

Старі звички «скинути фірму на фунта» (нормальною мовою: продати бізнес номінальному власнику) сьогодні вже не проходять безслідно для кінцевого бенефіціара. Так, в судовій практиці активно застосовуються механізми притягнення до субсидіарної відповідальності осіб винних у доведені боржника до банкрутства.

Суди все частіше задовольняють заяви ліквідаторів про притягнення до субсидіарної відповідальності осіб винних у доведенні боржника до банкрутства. Ба більше, до відповідальності притягуються і керівники та власники інших юридичних осіб, вину яких у доведенні до банкрутства боржника було встановлено під час судового розгляду справи.

І чим привабливе банкрутство?

По-перше, вірогідність наявності ліквідних активів у осіб, які наживались за рахунок банкрута дуже висока, крім тих випадків, коли такі особи полюбляють азартні ігри і все спустили в казино.

Кошти, які виводяться з юридичної особи не можуть просто зникнути, їх на щось витрачають і, здебільшого, на комфортне життя – нерухомість, автомобілі, коштовності, а деякі полюбляють колекціонувати різні бізнеси, що також є коштовним активом.

По-друге, кредитори будуть мати змогу отримати задоволення своїх вимог за рахунок звернення стягнення на майно та кошти осіб, які винні у неповерненні боргу та збагачувались за їх рахунок. Це вочевидь принесе багатьом кредиторам певне моральне задоволення, адже вони отримають саме з того, хто їх «кинув».

Ще однією з особливих функцій банкрутства можна визначити механізм визнання правочинів боржника недійсними.

Специфіка даного механізму полягає в підставах для визнання правочину недійсним і періоді, коли такий правочин було вчинено.

Так, недійсним може бути визнаний правочин, який було вчинено після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство.

Підстав для віднесення правочину до категорії сумнівних досить багато, зокрема, це стосується тих випадків, коли:

• боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов’язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;
• боржник уклав договір із зацікавленою особою;
• боржник уклав договір дарування;боржник виконав майнові зобов’язання раніше встановленого строку;
• боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов’язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов’язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;
• боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов’язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;
• боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;
• боржник узяв на себе заставні зобов’язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Відтак, при належному фінансово-юридичному аналізі всіх правочинів, вчинених боржником, «елемент недобросовісності» можна знайти майже в кожному.

Судова практика і в цьому випадку безжальна до “недобросовісності”, і в переважній більшості аргументовані заяви арбітражних керуючих та кредиторів задовольняються.

Усі справи – в одному місці

Ще одна особливість банкрутства – абсолютно всі спори, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство, тобто всі судові процеси консолідуються в одному місці.

Кредитори мають можливість бути в курсі кожного документа, який потрапляє в матеріали справи, а різного роду сюрпризи у вигляді рішень «районних судів», якими все на світі скасовується і визнається недійсним, в даному випадку виключаються.

Звичайно, існує ще багато особливостей, притаманних банкрутству, та складнощів, пов’язаних із плином провадження. Однак, в будь-якому разі, потрібно чітко зважувати всі за і проти. Ініціювання банкрутства боржника не є запорукою вирішення боргового питання в цілому, втім, це не означає, що «гра не варта свічок».

Коли варто запускати процедуру банкрутства?

Ще одним чинником, який часто відштовхує кредитора від думки ініціювання процедури банкрутства, є фінансування даної процедури, зокрема, сплата судового збору та авансування винагороди арбітражного керуючого. Так, нерідко тільки судовий збір з подання звичайної позовної заяви може бути більшим, ніж витрати на ініціювання банкрутства.

Із набранням законної сили Кодексом з процедур банкрутства, доступ до процедури було спрощено, – для ініціювання банкрутства не потрібне рішення суду, яке набрало законної сили та відкриття виконавчого провадження. Кредитору фактично достатньо лише підтвердити свої грошові вимоги до боржника, при цьому розмір таких вимог не має значення.

Одним із «запобіжників» передчасного відкриття провадження у справі про банкрутство є встановлення факту відсутності спору про право.

Вимоги ініціюючого кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували б дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника. У такому разі безспірність не слід обов`язково пов`язувати (ототожнювати), ставити в залежність з наявністю судового рішення.

Отже, якщо вимоги кредитора не мають сумнівного характеру і підтверджуються належними первинними документами, а боржник своєю поведінкою дає зрозуміти, що не має наміру виконувати зобов’язання і вчиняє дії, направлені на виведення майна, доцільним буде розглянути можливість ініціювання процедури банкрутства на першому ж етапі. Таким чином заощадити час, кошти, а також зупинити запущений боржником «атракціон нечуваної щедрості» з роздавання власного майна всім наближеним.

Так чи інакше, «догнати» боржника можна. Важливо зрозуміти, що одним з найефективніших методів уникнення негативних наслідків є профілактичні заходи, які полягають у більш прискіпливому ставленні до вибору контрагента та усвідомленні, кому ви даєте гроші і які документи підписуєте.