ДЕПУТАТИ ХОЧУТЬ КАРАТИ ТЦК ТА СП І ЧЛЕНІВ ВЛК. ЯКІ ЗМІНИ ПРОПОНУЄ ВЕРХОВНА РАДА

Коментар Альони Мічуріної для LB.ua

Стаття on-line

Повний текст коментаря:

В мережі інтернет, численних телеграм каналах, та навіть і в офіційних новинах не один раз спалахував скандал щодо «бусифікації», «чудовтворному» лікуванні ВЛК, коли хвора людина виявлялась повністю здорова, та інших порушеннях з боку працівників ТЦК та СП і ВЛК.

Нажаль, в нашій державі відповідальність призовників є безальтернативною, а от державні службовці нічого не бояться оскільки наразі немає чіткого механізму відповідальності за вказані вище незаконні дії. І навіть якщо через тривалий час потерпілий захистить своє право в суді, легше йому від того не стане.

На тлі безперервної низки скандалів, пов’язаних з «бусифікацією», «відмазуванням» і масштабною корупцією, даний законопроект є намаганням влади продемонструвати хоч якусь справедливість, адже наразі фактично маємо гру в одні ворота – покарання для військовозобов’язаних та військовослужбовців законодавством передбачено, а от для посадових осіб, які його порушують – здебільшого загальні фрази. Проте, як працюватимуть дані норми, наразі – велике питання, оскільки часто буває, що при прийнятті закону маємо благу мету, а от на виході отримаємо ще одну «мертву» норму законодавства. 

По-перше, подібні злочинні дії, зазвичай, є комплексними. Вони можуть включати підробку документів, службове підроблення, отримання незаконної вигоди, легалізацію доходів, отриманих злочинним шляхом, втручання в роботу інформаційних систем тощо. Відповідно, розслідування таких злочинів – масштабна і кропітка робота, яка навряд чи під силу одному слідчому. 

По-друге, проблематичним у таких справах є доведення умислу працівників ТЦК та СП або ВЛК. Суди, зазвичай, вимагають надання саме прямих доказів наявності такого усвідомлення – записи обговорення особою обставин готування до злочину, його безпосереднього вчинення, а також його приховування чи маскування, власноручні записи особи про планування злочину тощо. При цьому зачасту отримання таких доказів є або значно ускладненим, або взагалі неможливим. 

Відтак, сторона обвинувачення змушена обмежитися непрямими доказами, наприклад – штучне створення передумов для вчинення злочину, спонукання підлеглих або пов’язаних осіб брати участь у вчиненні злочину або не перешкоджати його вчиненню, удаване самоусунення від контролю законності дій, поведінка особи після вчинення злочину (приховування злочину, перешкоджання розслідуванню, допомогу іншим фігурантам тощо). Чи буде цього достатньо для доведення вини особи «поза розумним сумнівом»? Покаже судова практика. 

По-третє, злочини такого роду, зазвичай, вчиняються кількома особами. Якщо ми говоримо про судовий розгляд справи, то навіть зібрати всіх обвинувачених, їхніх захисників та сторону обвинувачення в один час і в одному місці – досить проблематично. Даний фактор може спричинити значне затягування розгляду таких справ і, як наслідок, уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки справа може бути закрита за закінченням строків притягнення до відповідальності. 

Ну, і по-четверте, проблематичним є формулювання статті 426-2 «Порушення військовою службовою особою порядку призову (прийняття) громадян на військову службу» з огляду на те, що такий порядок наразі визначений кількома постановами Кабінету Міністрів, України, основна з яких Постанова №560 від 16.05.2024, якою затверджено порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Аналіз судових рішень, які приймаються судами у справах за позовом військовозобов’язаних до ТЦК та СП про надання відстрочки від призову, свідчить про те, що положення зазначеної постанови суперечать нормам Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». 

Таким чином, при вирішенні того ж питання про надання відстрочки посадові особи ТЦК та СП постануть перед цікавою дилемою: виконувати постанову і порушувати закон, чи керуватися законом і потенційно отримати кримінальне провадження. Більше того, визнання судом дій посадових осіб ТЦК та СП щодо ненадання відстрочки незаконними також може призвести до притягнення таких посадових осіб до кримінальної відповідальності. 

Тож бачимо, що прийняття даного закону може як дійсно покращити ситуацію з «бусифікацією» та «експрес» проходженням ВЛК, в результаті якого навіть хворі люди блискавично одужують, так може і стати виключно популістською нормою, яка не буде мати реального втілення у життя. Тож фактичні результати ми отримаємо лише емпіричним шляхом, тобто практика покаже!