ПОДАТКОВИЙ БОРГ – МАЙЖЕ 3% ВВП: СКІЛЬКИ З ЦІЄЇ СУМИ РЕАЛЬНО ОТРИМАЄ ДЕРЖАВА

Коментар Альони Мічуріної для Mind

Стаття on-line

Повний текст коментаря:

1. Податковий борг в Україні на 1 липня перевищив 290 млрд грн. Що є основними причинами/підставами його накопичення? Яка структура цього боргу, виходячи з категорії платників податків – фізособи та бізнес? Яку частину цієї суми формують реальні фінансові проблеми бізнесу, а яку – спірні нарахування, несплачені узгоджені зобов’язання, борги «мертвих» підприємств (банкрутів), які фактично не ведуть діяльності, та інші фактори?

Насамперед варто розібратися, що таке податковий борг. Це не будь-яка нарахована податковими органами сума: податковим боргом вважається виключно узгоджена, але не сплачена сума податків, зборів та інших платежів.
Податковий борг включає суми грошових зобов’язань, штрафних санкцій і пені.

Підставами узгодження податкового боргу є: самостійне подання платником податку декларації або уточнюючого розрахунку; закінчення процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення або набрання законної сили рішенням суду – у випадку його оскарження в судовому порядку. Отже, якщо нарахування оскаржується в суді, таке грошове зобов’язання вважається неузгодженим до набрання судовим рішенням законної сили і не вважається податковим боргом.

Основні причини накопичення податкового боргу є цілком об’єктивними: економічна криза через воєнні дії, руйнування інфраструктури та перебої з електропостачанням (блекаути), стрімке зростання витрат бізнесу, зниження платоспроможності населення, нестача робочої сили та її здорожчання, високе податкове навантаження, а також частково технічні помилки в обліку або складнощі з адмініструванням.

За даними ДПС, станом на 1 липня 2026 року податковий борг в Україні складає 290 млрд. грн. Зокрема, сукупна сума заборгованості фізичних осіб-підприємців складає 16,6 млрд. грн. Решта – переважно борги підприємств.
Так, від початку повномасштабного вторгнення кількість ФОП із боргами зросла у 2,3 раза (на 840 тис. осіб), а сума заборгованості збільшилася на 9,6 млрд грн. Регіональні «лідери» за заборгованістю – Київ, Одеська і Київська області. Фактично двоє з трьох зареєстрованих в Україні ФОП мають податковий борг.

Варто зазначити, що з початку повномасштабного вторгнення ДПС обмежила доступ до значної частини податкових даних, включаючи перелік конкретних підприємців із боргами. Відкритість боргів має цілком практичне значення: коли інформація публічна, у підприємця є стимул погасити її, оскільки цей фактор розглядається контрагентами як потенційний ризик. Майно такого боржника може потрапити в податкову заставу, на його рахунки може бути накладено арешт, реєстрація податкових накладних може блокуватися – як наслідок, така співпраця стає джерелом фінансових збитків, змарнованого часу та зусиль.

2. Наскільки коректно сприймати накопичений податковий борг як потенційне джерело додаткових надходжень до бюджету? Яку частину податкового боргу держава реально може стягнути, а яка є фактично безнадійною або потребує списання? Як взагалі відбувається очищення цієї заборгованості?

Сприймати податковий борг як реальне джерело додаткових надходжень до бюджету некоректно, оскільки значна частина цієї заборгованості є безнадійною до стягнення через банкрутство, ліквідацію підприємств чи відсутність активів у боржників.

Податковий борг (як і будь-який інший) не дорівнює реальним майбутнім надходженням, що обумовлено станом боржників (більшість накопичених сум припадає на компанії, які не ведуть господарську діяльність або така діяльність є збитковою), а також значними витратами на стягнення (процедури банкрутства та арешту майна є довготривалими, а витрати на стягнення можуть перевищити суму реально повернутих коштів).  

Процесуально ДПС розділяє всю заборгованість на три умовні категорії:

Перша – це «реальна» заборгованість. Це борг підприємств та громадян, у яких наявні працюючі рахунки, ліквідне майно, комерційні контракти тощо.

Друга категорія – проблемні борги. Це заборгованість осіб, які перебувають у процесі судових спорів із ДПС, тривалий час не виходять на зв'язок, не знаходяться за зареєстрованою адресою, мають тимчасову кризу ліквідності. Стягнення тут затягується, часто переходить у площину довготривалих судових розглядів.

Остання група – безнадійний борг. Це суми, які повернути до бюджету фізично або юридично неможливо через об'єктивні, визначені законом обставини. Ця категорія «висить» на балансі фіскальних органів лише як статистичний тягар і підлягає обов'язковому списанню відповідно до ст. 101 ПК України. Зокрема, до безнадійних належить борг:

• платника, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв'язку з недостатністю майна банкрута;
• фізичної особи, яка: померла або визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернено стягнення згідно з законом; а також понад 720 днів перебуває у розшуку;
• платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності (1095 днів з дня виникнення боргу);
• платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин);
• платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду.

Окрім норм ст. 101 ПК України, процедуру списання безнадійного податкового боргу регламентовано Порядком списання безнадійного боргу платників податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2022 № 220.
Списання податкового боргу відбувається на підставі рішення, прийнятого керівником територіального органу ДПС за результатами розгляду документів, необхідних для підтвердження безнадійності податкового боргу.

У випадку, коли податковий борг виник внаслідок форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), рішення про списання приймається на підставі письмової заяви платника податків, в якій зазначаються суми податків і зборів, що підлягають списанню. До заяви обов’язково додається Сертифікат, оформлений із обов’язковим зазначенням причинно-наслідкового зв’язку форс-мажорних обставин з конкретною шкодою, завданою платнику податків.
Списання безнадійного податкового боргу здійснює структурний підрозділ територіального органу ДПС щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем кварталу.

3. ДПС заявляє, що з початку року автоматизована система стягнення вже повернула до бюджету понад 1 млрд грн, а її ефективність зросла майже утричі. Як взагалі працює ця система (наприклад, здійснюється списання коштів з рахунків підприємства), до якої саме категорії податкового боргу вона може застосовуватися та чи може автоматизація стягнення принципово змінити ситуацію з боргом?

Автоматична система стягнення працює лише стосовно юридичних осіб і винятково для узгодженого податкового боргу.
Алгоритм виглядає так:

1. інформаційні системи ДПС щодня формують дані про наявний податковий борг;
2. система автоматично створює платіжну інструкцію;
3. документ підписується електронним підписом;
4. інструкція надходить до Державної казначейської служби;
5. після перевірки реквізитів Казначейство передає її банку для виконання.

Як видно, взаємодія між ДПС, Казначейством та банками дає змогу проводити стягнення без паперових процедур і ручного опрацювання кожного платежу, що, звісно, вплинуло на швидкість та ефективність всього механізму стягнення.

4. Що на практиці означає для бізнесу наявність узгодженого податкового боргу? Які наслідки можуть настати для компанії – від автоматичного списання коштів із рахунків до арешту майна, обмежень у розпорядженні активами чи інших заходів стягнення? Чи змінюється ризик для платника після запуску автоматизованої системи?

Передусім варто зазначити, що податковий борг навряд чи може стати несподіванкою для юридичної особи – автоматична система списання податкового боргу працює в двох випадках:

• підприємство самостійно задекларувало податкові зобов’язання, але не сплатило їх протягом 90 днів;
• підприємство отримало від ДПС податкове повідомлення-рішення щодо нарахування певного податку, оспорило таке нарахування в судовому порядку, однак програло спір, а рішення суду набрало законної сили.

Джерела погашення податкового боргу визначено ст. 87 ПК України. Насамперед це будь-які власні кошти платника податків, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел. В другу чергу – майно такого платника. У разі якщо ані коштів, ані майна недостатньо для погашення податкового боргу, джерелом погашення може стати дебіторська заборгованість боржника, строк погашення якої настав. У цьому випадку податкова укладає з платником податків договір щодо переведення права вимоги такої дебіторської заборгованості.

У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зараховують кошти, що сплачує такий платник, в рахунок погашення боргу згідно з черговістю його виникнення – незалежно від призначення платежу, яке фактично вказує платник. Оплата будь-яких інших грошових зобов’язань платника до сплати податкового боргу є неможливою, за винятком виплати заробітної плати та ЄСВ.

5. Якщо платник не погоджується з нарахованим податковим боргом, які в нього є можливості для маневру та оскарження цього боргу? Виходячи із вашої практики, наскільки часто платники податків виграють подібні справи у податкової в судах?

Оскарження сум, нарахованих ДПС, традиційно здійснюється у два етапи. Перший – оскарження в адміністративному порядку шляхом подання скарги на податкове повідомлення-рішення до податкового органу вищого рівня. Другий етап – позов до суду. Варто зазначити, що перший етап не є обов’язковим, але більшість платників вважають за доцільне принаймні спробувати обійтися без суду.

Доки триває процедура оскарження, нарахована сума вважається неузгодженою, пеня не росте, а рахунки не блокуються.
Щодо практичної сторони питання, то найкраще стан справ характеризує суха статистика. За 2025 рік із майже 50 тис. скарг центральним органом ДПС скасовано понад 20 тис. рішень нижчих органів, що свідчить про проблеми з якістю первинних рішень про податкові донарахування. Проте реально скасовані ДПС нарахування становили лише 10,5 млрд грн, тоді як у судах платники податків одночасно оскаржують рішення на суму в 40 разів більшу — 439,8 млрд грн. Такі дані свідчать, що адміністративне оскарження є дієвим лише для дрібних процедурних помилок або у випадку незначних сум податкових донарахувань чи часткового зменшення штрафів, тоді як єдиним реальним інструментом захисту у значних сумах нарахувань залишається тривалий судовий процес.

Своєю чергою суди за 2025 рік розглянули 19,6 тис. справ проти органів ДПС на суму близько 78 млрд грн. При цьому всього у провадженні судів перебувало близько 71,8 тис. таких справ. Як бачимо, значна частина таких справ залишається нерозглянутою і фактично їхній розгляд продовжився вже у 2026 році.

Слід відзначити й досить ефективну роботу ДПС із формування власної бази судової практики: за інформацією ДПС, станом на 01.03.2026 до інформаційної системи внесено 2 958 справ з позитивного для контролюючого органу досвіду. Водночас це свідчить і про те, що значення суду першої інстанції поступово зменшується, тоді як ключова боротьба переноситься на рівень апеляційного перегляду та Верховного Суду, де й формується остаточна правова позиція у справі. Зазначені тенденції говорять про те, що податкові спори ставатимуть складнішими, тривалішими та дорожчими.