СУДОВА ПРАКТИКА ЩОДО НЕПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ

Альона Мічуріна для ЛІГА:ЗАКОН

Стаття on-line 

Військова агресія російської федерації проти України, ускладнення економічної ситуації, девальвація національної валюти, багатогодинні відключення електроенергії – це неповний перелік проблем, які спіткали громадян нашої держави за останні роки. Не дивно, що питання неплатоспроможності гостро постало не лише для підприємств, а й для фізичних осіб, які все частіше звертаються до суду, ініціюючи процедуру банкрутства. Проте, як і в кожній юридичній процедурі, у справі про неплатоспроможність фізичної особи є свої нюанси, які варто враховувати під час звернення до суду. І перший з них – доведення добросовісності боржника. Тож, розгляньмо деякі аспекти судової практики із цього питання.

Визначення добросовісного боржника

Реструктуризація боргів боржника – це судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника. Отже, ця судова процедура є першим, обов'язковим і пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об'єктивних можливостей та прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб, і може отримати прощення (списання) кредиторських вимог або їх частини.

На цьому акцентував Верховний Суд у постанові від 22.09.2021 р. у справі № 910/6639/20, указавши, що з огляду на мету й цілі Кодексу України з питань банкрутства (далі – КУзПБ) інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника – фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником й іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника – фізичної особи найсприятливіші умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а в разі нерезультативності таких заходів – забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

За такого підходу в судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема в спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний та сумлінний боржник. Інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України, згідно з якими дії учасників правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю й повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Під час здійснення своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю чи культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Тому до боржника – фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів і сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією та кредиторами, а також на його відкритій взаємодії із судом, яка полягає в добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.

Зокрема, задля отримання бажаного результату – відновлення платоспроможності в судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов'язки: 

– повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду, отже обґрунтувати природу та причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів із часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо; 

– надати повну й достовірну інформацію про власний майновий стан і членів його сім'ї щодо розміру та джерел доходів, тому, за потреби – і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог; 

– подати проєкт плану реструктуризації боргів і співпрацювати з керуючим реструктуризацією та зборами кредиторів під час погодження його змісту; 

– повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника; 

– погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження.

Обставини, що свідчать про недобросовісне використання судової процедури

КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників для уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, серед яких, зокрема, передбачає закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної та достовірної інформації про власне майно, доходи й витрати та членів його сім'ї; приховування боржником власних активів через їх передання членам сім'ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю (п. п. 1 – 3 ч. 7 ст. 123 КУзПБ).

У постанові від 14.01.2026 р. у справі № 925/1447/23 Верховний Суд наголосив: системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника – фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та
відновлення платоспроможності набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів і в межах об'єктивних можливостей уживає заходів до задоволення їх вимог.

У розвиток цієї правової позиції Верховний Суд у постанові від 26.05.2022 р. у справі № 903/806/20 наголосив: обставини, які свідчать про недобросовісну поведінку боржника, сукупно з іншими обставинами справи підлягають урахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.

Такими обставинами Верховний Суд, зокрема, визначає:

– ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); 

– зазначення в декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; 

– посилання в декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім'ї боржника за умови, якщо така інформація є необхідною для з'ясування суттєвих для справи обставин; 

– в інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії із судом; 

– економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.

Крім того, у постанові від 27.05.2025 р. у cправі № 906/820/24 Верховний Суд також звернув увагу на такі ознаки недобросовісності Боржниці:

 – існування в Боржниці заборгованості лише перед мікрофінансовими організаціями в кількості 15 організацій з укладенням окремих кредитних договорів у 2024 році, тобто вже під час перебування Боржниці в "декретній" відпустці (по догляду за дитиною до досягнення дитиною 3-річного віку) та вже після настання подій, через які, за ствердженням Боржниці, вона втратила можливість погашення своїх кредитів (унаслідок військової агресії російської федерації проти України, ускладнення економічної ситуації та девальвації національної валюти); 

– продовження Боржницею погашення за окремими кредитними договорами вже після звернення із заявою про відкриття провадження в цій справі;

– періодичне надходження коштів на рахунки Боржника від обох батьків її неповнолітніх дітей, від невизначених осіб, а також поповнення Боржницею власних банківських карток готівкою через платіжні термінали, зокрема як напередодні звернення із заявою про відкриття провадження в цій справі, так і після, у тому числі коли суд уже ухвалив про прийняття такої заяви; 

– ненадання доказів про підстави систематичного отримання від третіх осіб та поповнення Боржницею на картку готівкових коштів; 

– неповідомлення Боржницею суду про наявність додаткових видів доходів у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, джерел походження цих надходжень та ненадання відповідних доказів, незазначення відповідних відомостей у щорічній декларації за 2024 рік, а також неврахування таких доходів у наданому проєкті плану реструктуризації боргів, що суперечить приписам п. 4 ч. 2 ст. 124 КУзПБ); 

– здійснення Боржницею як до подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, так і після її подання банківських операцій з витрачання коштів в онлайн-казино за наявності заборгованості перед кредиторами.

Такі обставини вказують на спростування доказами передбачених законом (ч. 2 ст. 115 КУзПБ) підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Боржниці, яка не надала повної та достовірної інформації про власний майновий стан і членів сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (ч. 3 ст. 116 КУзПБ) і документів на підтвердження належного виконання відповідних вимог цього Кодексу, а також на недобросовісну поведінку Боржниці.

Критерій найповнішого розкриття інформації

У постанові від 03.08.2023 р. у справі № 926/2987-б/20 Верховний Суд уточнив питання щодо процесуального обов'язку боржника в провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи найповнішого розкриття інформації про свій майновий стан і членів своєї сім'ї: обов'язок боржника відобразити в декларації свій майновий стан і членів своєї сім'ї не обмежується певним правовим режимом майна боржника та членів його сім'ї. Інформація, яка міститься в державних реєстрах прав на нерухоме майно, рухоме майно тощо, має офіційний характер, тож із метою забезпечення повноти й достовірності відомостей та усунення сумнівів у наявності прихованих активів така інформація має бути отримана боржником і відображена в декларації про майновий стан, а надалі належно перевірена керуючим реструктуризацією задля складання звіту про результати перевірки декларації боржника. При цьому саме на боржникові у справі про неплатоспроможність фізичної особи лежить обов'язок якнайповнішого розкриття суду та його кредиторам інформації про свій майновий стан і стан осіб, зазначений боржником у декларації.

Застосування принципу добросовісності до кредиторських вимог

Варто зазначити, що Суд фактично застосовує принцип добросовісності не лише до особи боржника, а й до вимог щодо боржника.

Так, у постанові від 01.03.2023 р. у справі № 902/221/22, яка стосувалася підтвердження грошових вимог до боржника розпискою, Верховний Суд зазначив, що у справах про неплатоспроможність існує певна відмінність у розгляді та визнанні господарським судом грошових вимог кредиторів до боржника, що виникли на підставі боргової розписки, від вирішення спору в позовному провадженні про стягнення заборгованості за борговою розпискою.

Зазначена відмінність серед іншого полягає в тому, що визнання господарським судом вимог певного кредитора породжує відповідні правові наслідки, що впливають на права інших кредиторів цього боржника в процедурі неплатоспроможності.

При цьому в зазначеній категорії справ існує ризик обопільної недобросовісної поведінки певного кредитора та боржника щодо створення фіктивної (неіснуючої, штучної) заборгованості останнього за борговою розпискою задля збільшення кількості голосів цього кредитора на зборах кредиторів і можливості впливу на саму процедуру неплатоспроможності фізичної особи, зокрема й у питанні формування та реалізації ліквідаційної маси боржника, що, урешті-решт, впливатиме на обсяг задоволених вимог.

Беручи до уваги зазначені мотиви, судова палата дійшла висновку, що задля унеможливлення загрози визнання господарським судом фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, на кредитора – фізичну особу як заявника грошових вимог на підставі боргової розписки покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування в разі виникнення вмотивованих сумнівів сторін у справі про неплатоспроможність фізичної особи щодо обґрунтованості вимог такого кредитора.

У разі вмотивованих сумнівів інших кредиторів щодо реальності (дійсності) такої заборгованості обґрунтування грошових вимог до боржника самим лише договором позики та/або борговою розпискою у справі про неплатоспроможність фізичної особи може бути недостатнім.

Необхідним у такому випадку може бути також документальне підтвердження джерел походження коштів, наданих фізичною особою – кредитором у позику фізичній особі – боржнику, подання інших додаткових доказів наявності між кредитором (позикодавцем) і боржником (позичальником) зобов'язальних правовідносин за відповідним договором позики. У разі ж ненадання зазначеним кредитором сукупності необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема щодо підтвердження реальності грошового зобов'язання, господарський суд відмовляє у визнанні таких вимог у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

Не досліджуючи дійсності відповідного правочину, що виходить за межі предмета розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, господарський суд у справі про неплатоспроможність фізичної особи, вирішуючи питання про належне документальне підтвердження кредиторських вимог за борговою розпискою, може надати правову оцінку реальності (дійсності) таких зобов'язань на підставі інших доказів, що підтверджують/спростовують фінансову спроможність цього кредитора щодо надання відповідної позики.

Указаний висновок був зумовлений дослідженням обставин справи, а саме тим, що вимоги кредитора (фізичної особи) заявлені на суму 5 000 000,00 грн на підставі розписки, при тому, що за останні 10 років сукупний розмір доходу його становить 78 489,00 грн.

ВИСНОВОК:

Отже, як бачимо, навіть ініціювання справи про неплатоспроможність фізичної особи вимагає ретельної підготовки й активної участі боржника в доведенні факту належного та добросовісного використання ним судової процедури, передбаченої для відновлення своєї платоспроможності та, як наслідок, відповідного соціального статусу.