В УКРАИНЕ В 10 РАЗ ВЫРАСТУТ ШТРАФЫ ДЛЯ БИЗНЕСА

Комментарий Игоря Сикоры специально для UBR

1. Как на практике поменяется процедура проверок: что смогут/не смогут делать контролеры? Активно ли сейчас изымают документы при проверках?

Законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо зменшення тиску на бізнес з боку органів ринкового нагляду» (надалі – Законопроект) передбачає внесення змін щодо ряду законів, які в різній мірі регулюють діяльність органів ринкового нагляду.

Зокрема, йде мова про Кодекс України про адміністративні правопорушення, Господарський кодекс України, ЗУ «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та ЗУ «Про загальну безпечність нехарчової продукції».

Проаналізувавши Законопроект, зміни які ним вносяться умовно можна поділити на косметичні (які не тягнуть ніяких суттєвих змін) та якісні (які впливають і на обсяг прав та обов’язків суб’єктів ринкового нагляду).

Якісними змінами можна вважати: (1) уніфікований порядок відбору зразків; (2) методика вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, (3) скасування відповідальності розповсюджувачів продукції; та (4) суттєве (майже в десять разів) збільшення розмірів штрафних санкцій за допущенні порушення в сфері вимог, ЗУ «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та ЗУ «Про загальну безпечність нехарчової продукції».

Косметичні зміни полягають у нормативній реалізації конституційного положення ч.2 ст.19 Конституції України

2. Какие штрафы отменят (особенно из тех, которые сейчас повсеместно применяются)?

У Законопроекті пропонується скасувати відповідальність розповсюджувачів продукції за (а) відсутність знаку відповідності технічним регламентам; (б) неналежно застосовано знак відповідності технічним регламентам; та (в) розповсюдження продукції без декларації про відповідність.

Вищезазначені порушення є найпоширенішими та, з урахуванням «практики» ведення господарської діяльності є найболючішими для суб’єктів господарювання, які не уважно або свідомо ігнорують вимоги чинного законодавства та не можуть підтвердити набуття продукції, яку реалізують.

3. Станет ли проверок реально меньше? Это коснется только малого и среднего бизнеса или крупного тоже?

Запропоновані правки не змінюють порядку проведення перевірок, хіба що порядок відбору зразків, а також встановлює методику вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів (за умови прийняття відповідних нормативно-правових актів Кабінетом Міністрів України).

Таким чином, перевірок навряд чи стане менше як для малого і середнього бізнесу, так і для великого бізнесу.

4. Какие плюсы и минусы такой инициативы видите? Не усугубит ли это ситуацию с качеством продукции на нашем рынке, учитывая более либеральный подход к проверкам и штрафам?

Законопроект містить як позитивні, так і негативні нововведення.

На мою думку, збільшення розміру штрафів приверне увагу суб’єктів господарювання до виробництва та імпорту якості продукції, яку вони реалізують, оскільки, у разі прийняття даних змін, основний тягар штрафних санкцій нестимуть саме вони.

Позитивним також є збільшення розміру штрафу за недопущення до перевірки органів ринкового нагляду та контролю, оскільки суб’єкту господарювання в десятки разів вигідніше сплатити штраф за недопущення, чим усувати допущені порушення.

З іншого боку, звільнення від відповідальності вище перелічених суб’єктів, сприятиме неможливості притягнення до відповідальності винних осіб за порушення законодавства у сфері обігу нехарчових продуктів. Як відомо, відсутність відповідальності породжує безкарність, що може збільшити випадки обігу нехарчової продукції сумнівного походження та відповідно й якості.

5. Кого сейчас в принципе активней всего проверяют и штрафуют?

На даний момент найбільше страждають суб’єкти господарювання, які займаються реалізацією товарів в невеликих обсягах. Причини цього лежать на поверхні:
(а) бажання заробити більше, часто породжує в подальшому неможливість підтвердити походження товару (купівля товару без його документального оформлення апріорі є дешевшою) та (б) брак юридичної обізнаності суб’єкта господарювання щодо вимог до певних видів нехарчової продукції.