Top-5 positions of the Supreme Court in tax disputes in 2018

ЛІГА.ЗАКОН, 16 січня 2019 г.
Коментар Олексія Некрасова
Стаття on-line

Авторська стаття радника Pragnum Олексія Некрасова у виданні ЛІГА.ЗАКОН:

"...У 2018 році від судової практики в податкових спорах усі очікували уніфікації в зв'язку зі створенням нового Верховного суду. Чи виправдав Суд наші надії, і чи стало платнику податків легше захиститися в суді?

Вирок у кримінальних провадженнях як доказ нереальності господарських операцій

У даному випадку Верховний суд приймає протилежні судові рішення. З одного боку вказується, що при наявності вироку стосовно директора контрагента, який заперечує свою участь в товаристві, всі правочини з ним є нереальними, незважаючи на наявність належним чином оформлених документів (постанова від 11.12.2018 у справі №2а-13519/11/2670). З іншого боку, Суд вказує, що вирок не має значення, якщо в ньому не досліджуються взаємовідносини платника податків та його контрагента (наприклад, постанова від 26.06.2018 у справі №808/2360/17).

Знаковим є те, що питання про обов'язковість для адміністративного суду вироку в кримінальному провадженні передавалося на розгляд Великої палати Верховного суду для формування єдиної практики. Проте остання повернула справу та вказала, що в кожному випадку суди повинні самостійно надавати правову оцінку встановленим фактичним обставинам справи (постанова від 26.03.2018 у справі №826/19939/16).

На жаль, як показує практика Окружного адміністративного суду м. Києва, при наявності вироку щодо контрагента більшість суддів стають на сторону контролюючого органу. Для скасування податкових повідомлень-рішень, поряд з наявністю доказів реальності операцій (первинні та бухгалтерські документи, фото- і відеофіксація і т.д.) в обов'язковому порядку необхідні свідчення директорів контрагентів саме в рамках адміністративної справи.

Допит керівників контрагентів, які заперечують свою участь або діяльність у підприємстві

Знову маємо двояку позицію Верховного суду. В одних рішеннях вказується, що наявність протоколу допиту особи в якості свідка взагалі нічого не означає і не є доказом нереальності правочину, оскільки відсутній вирок (постанову від 05.06.2018 у справі №809/1139/17, постанову від 06.11.2018 у справі № 822/551/18). З іншого боку, Суд вказує на необхідність дослідження такого протоколу та виклику директорів в судове засідання в якості свідків саме в адміністративному, а не кримінальному процесі. Більш того, Верховний суд посилається на попередні рішення «старого» Верховного суду і вказує, що за таких обставин операції є нереальними (постанова від 06.02.2018 у справі №816/2134/16).

В такому разі, для прийняття судом рішення на користь платника податків бажано отримати свідчення керівників контрагентів про реальність конкретних господарських операцій.

Оскарження ухвали слідчого судді про призначення податкової перевірки

Податковий кодекс містить норму, згідно з якою позапланова перевірка може бути проведена за ухвалою слідчого судді в кримінальному провадженні. При цьому, вказані ухвали постановлялись судом без участі платника податків і довгий час ніким не могли бути оскаржені, в результаті чого підприємство мало або не допустити податківців до перевірки, ризикуючи арештом активів, або допустити, одразу розуміючи, що будуть здійснені податкові донарахування по контрагентах, вказаних в постанові суду про призначення перевірки.

Лише у 2018 році Верховний суд вказав, що така ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку (постанова від 23.05.2018 у справі №243/6674/17). Більше того, в зазначеній постанові Суд дійшов до висновку, що постановлення ухвал про призначення податкової перевірки взагалі не передбачено нормами Кримінального процесуального кодексу. Надалі Верховний суд неодноразово висловлював аналогічну позицію (постанова від 18.06.2017 у справі №761/30429/17, від 20.12.2018 у справі №752/21365/16-к і ін.).

І, хоча Верховний суд чітко висловив свою позицію, реєстр судових рішень вказує, що апеляційні суди дуже часто відмовляються приймати апеляційні скарги на ухвали слідчих суддів про призначення перевірки.

Оскарження наказу про податкову перевірку та її наслідків

Позиція з цього питання майже повністю усталена. У випадку проведення невиїзної перевірки оскаржити наказ про її проведення можна, незважаючи на факт проведення, адже платник податків не може вплинути на проведення перевірки (постанова від 05.05.2018 у справі №810/3188/17). Відповідно, є незаконними та підлягають скасуванню наслідки такої перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень (постанова від 15.05.2018 у справі №809/1578/17).

У випадку ж проведення виїзної перевірки Верховний Суд вважає, що у разі допуску до проведення платник втрачає право оскаржувати наказ про її призначення (постанова від 20.02.2018 у справі №826 / 1205/16).

Таким чином, саме на етапі допуску до виїзної перевірки платник податків повинен вибрати один з двох варіантів. Перший - не допустити податківців. При цьому існує великий ризик, що наслідком буде податковий арешт активів підприємства. Другий - допустити. Однак, в такому випадку платник податків вже не зможе використовувати факт незаконності призначення перевірки, як аргумент для скасування податкових повідомлень-рішень.

Відсутність бюджетного фінансування та сплати судового збору

На перший погляд, це питання не є важливим, але якщо розглянути його наслідки, то відразу стане зрозуміло, чому його включено до нашого ТОП-5. Так, для подання адміністративного позову підприємствам необхідно сплачувати судовий збір в розмірі 1,5% від суми позову. За подання ж апеляційної скарги необхідно сплатити 150% ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви. Таким чином, якщо підприємство сплатило, наприклад, 10 000 грн судового збору та виграло справу в суді першої інстанції, то податківцям для подачі апеляційної скарги необхідно сплатити вже 15 000 грн. За подання ж касаційної скарги потрібно взагалі 20 000 грн. У переважній більшості випадків контролюючий орган разом з подачею скарги подавав клопотання про відстрочення сплати судового збору. При цьому підставою для відстрочення відзначається відсутність бюджетного фінансування.

Верховний суд в цьому питанні дотримується позиції на користь платника податків та зазначає, що відсутність фінансування є проблемою самих податківців і повертає касаційні скарги (постанова від 20.11.2018 у справі №826/18556/16). Більш того, Суд зазначає, що відсутність бюджетного фінансування не є підставою для поновлення пропущеного строку на оскарження судових рішень (постанова від 11.12.2018 у справі №820 / 2160/17). І хоча з 01.01.2019 судовий збір значно зменшився, але, швидше за все, відсутність фінансування і надалі буде головною підставою для прохання податківців відстрочити сплату судового збору.

Висновок

У нас є підстави стверджувати, що, на жаль, Верховний суд у більшості випадків не уніфікував практику судів в податкових спорах. Це обумовлює правову невизначеність і створює можливість для постійного тиску контролюючого органу на платника податків. Проте, як вказує статистика АФ Pragnum, в податкових суперечках більшість справ, все ж, вирішуються судом на користь платників податків, а не податківців. Отже, як говорив великий українець: «Лупайте сю скалу ... І щастя всiх прийде»! (Нагадаємо, що вірш Івана Франка, звідки взята ця цитата, закінчується словами «І щастя всiх прийде по наших аж кістках». - Прим. ЛЗ)..."