Notarial Writ of Execution on Mortgage Agreements

In original language (ukr)

Непроста ситуація

Віталій БОБРИНЬОВ, адвокат, партнер ЮФ Pragnum

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» від 22 вересня 2011 року, крім іншого, були внесені довгоочікувані для кредитних установ зміни законодавства, що зробили можливим звернення стягнення на предмет застави рухомого майна в порядку здійснення виконавчого напису нотаріуса. Ці зміни знайшли своє відображення в статтях 24, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Зверну увагу на те, що Законом України «Про іпотеку» аналогічна процедура звернення стягнення на нерухомість була передбачена ще з 2003 року.

У нашій практиці було чимало справ, у яких банки, незважаючи на відсутність норми в спеціальному законі, керуючись загальними положеннями Закону України «Про заставу», зверталися до нотаріусів і одержували виконавчі написи, однак у судовому порядку всі ці написи були визнані такими, що не підлягають виконанню. Думаю, законодавець нарешті вирішив привести у відповідність норми законів однієї сфери й заодно розвантажити суди, передавши безперечні вимоги в роботу нотаріусам.

Одночасне застосування декількох способів звернення стягнення на предмет іпотеки саме по собі не є порушенням закону. Однак у діях кредитора мають бути сенс та певна тактика. Звертання до нотаріуса за виконавчим написом передбачає відсутність спірних питань, паралельне ж звернення до суду свідчить про інше. Крім додаткових витрат, які буде складно стягнути з боржника одночасно через суд і нотаріуса, можуть постати і проблеми технічного характеру. Так, нотаріус зобов’язаний отримати від кредитора документи, які підтверджують безперечність вимог, точний перелік яких законодавством не встановлений, тому серед таких документів може фігурувати довідка про відсутність спору між сторонами в судах України.

На практиці нотаріуси неохоче беруться за здійснення виконавчих написів на іпотечних договорах, занадто багато нюансів мають ці правовідносини, тож брати на себе відповідальність більшість не готова. На мій погляд, саме потенційна спірність «безперечного нотаріального стягнення» позбавляє в більшості випадків сенсу цей спосіб повернення боргу.

У непросту ситуацію «хитрий» кредитор може поставити державного виконавця. Подати на виконання два виконавчих документи він має повне право, у Законі України «Про виконавче провадження» немає прямої норми, що дозволяє співробітникові державної виконавчої служби відмовити у відкритті відповідних проваджень. Однак на місці виконавця я б відмовив у відкритті провадження на підставі статті 61 Конституції України, відповідно до якої «ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення»