Запрос от ГНИ и вызов на допрос следователя налоговой милиции

Украинский юрист №4, апрель 2013 г.
Статья Дмитрия Жукова
Статья (pdf)
( на языке оригинала)

 

Усі це роблять

Останнім часом український бізнес відчув на собі новий податковий «тренд» — необхідність надавати податкову інформацію та запити ДПС, а то й узагалі завітати на «філіжанку кави» до слідчого податкової міліції

Подібні запити й повістки остан­нім часом заполонили робочі столи керівників підприємств, які мали не­ щастя працювати з підприємствами, що потрапили в ланцюг «транзитерів», «податкових ям», «вигодонабувачів», «конвертаційних центрів» тощо.

Варто зазначити, що, з одного боку, нічого надзвичайного в таких запитах немає, адже згідно з при­писами пункту 73.3 Податкового ко­дексу (ПК) України органи ДПС ма­ють право звернутися до платників податків та інших суб’єктів інфор­маційних відносин з письмовим за­питом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхід­ної для виконання покладених на органи ДПС функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Тож керівник ДПІ чи його за­ступник мають право надсилати ке­рівникові підприємства письмовий запит, в якому зазначити вимогу на­дати інформацію стосовно господар­ських операцій з певним контрагентом. Обов’язково при цьому додають 39 сакраментальну фразу: «ненадання пояснень та їх документального під­твердження на запит протягом де­сяти робочих днів з дня отримання запиту розглядатиметься як підстава для прийняття рішення про прове­дення виїзної документальної пере­вірки» та виділяють її напівжирним шрифтом.

Але чи потрібно негайно і безза­перечно надавати відповіді на такі запити?

Без підстав

Найперше треба запам’ятати, що, незважаючи на ореол всемогутності, який формує собі сама податкова за допомогою ЗМІ, відповідно до поло­жень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повно­важень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підстави для надсилання відпо­відних запитів податковими органа­ми перелічені в ПК України, а саме:

— за результатами аналізу подат­кової інформації, отриманої в уста­новленому законом порядку, виявле­но факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, ва­лютного законодавства, законодав­ства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотри­манням якого покладено на органи державної податкової служби;

— для визначення рівня звичай­них цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;

— виявлено недостовірність да­них, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником подат­ків;

— щодо платника податків по­дано скаргу про ненадання таким платником податків податкової нак­ладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової на­кладної;

— у разі проведення зустрічної звірки.

Таким чином, перелік підстав, згідно з якими платник податків зобов’язаний надати відповідну інформацію, є доволі невеликим. Натомість у нашій практиці чотири з п’яти запитів стосуються обставин, які ПК України не передбачені. Так, здебільшого податкова надсилає за­пит з вимогами надати такий обсяг інформації, що підпадає під визна­чення позапланової документальної перевірки, тож хоче підприємство несподівано пройти таку перевірку чи ні — вирішувати керівництву.

У розрізі зазначеного необхідно нагадати, що, виходячи із змісту час­тини 1 статті 6 Господарського кодек­су (ГК) України, загальними прин­ципами господарювання в Україні є, зокрема, заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядуван­ня, їх посадових осіб у господарські відносини. Аналогічно за умовами пункту 8 статті 19 ГК України за­бороняється вимагати від суб’єктів господарювання, відокремлених під­ розділів юридичних осіб, виділених на окремий баланс, подання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом, або з по­рушенням порядку, встановленого законом. Отже, у разі якщо вказаний запит виходить за межі переліку під­став, зазначених у ПК України, під­приємство не зобов’язане надавати таку інформацію.

Так само часто в запитах оперують такими термінами, як надати «пись­мові пояснення», «звіти», «виписки з банківських рахунків», «паспорт директора та бухгалтера, домашні адреси, номери контактних телефо­нів» тощо. Однак подібна інформа­ ція не передбачена ПК України до звітування на вимогу ДПІ. Стосов­ но розкриття банківської таємниці, окрім загальних положень цивільно­ го законодавства, треба пам’ятати й положення пункту 73.4 ПК України про те, що інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків надається в обсягах біль­ ших, ніж передбачені пунктом 73.3 ПК України, банками та іншими фінансовими установами контролю­ ючим органам за рішенням суду. Для отримання такої інформації подат­ кова має звертатися не до підприєм­ ства, а до суду. Аналогічно «оберігає» підприємство і Закон України «Про захист персональних даних», за умо­ вами якого власник бази персональ­ них даних, наприклад підприєм­ ство щодо даних своїх працівників, зобов’язаний надійно зберігати такі дані і не розголошувати їх без згоди своїх працівників.

Варто додати, що в останньому судовому спорі автора представник податкової, аргументуючи фіктив­ ність господарської операції, зазна­ чив, що одним із основних доказів такої фіктивності є те, що підприєм­ ство не витребувало копію паспорта керівника свого контрагента… Що ж, як уже зазначалося вище, підстави (зокрема і для запитів), які народжу­ ються у податкових нетрях, інколи дивують по-справжньому

Швидке реагування

Утім, навіть якщо запит, на думку підприємства, є явно незаконним, іг­ норувати його в жодному разі не по­ трібно. По-перше, підприємство не виконує законну вимогу запитувача (надати відповідь), по-друге, підпри­ ємство ризикує отримати «позаплан» і, по-третє, підприємство втратить основний аргумент для суду, якщо вирішить оскаржувати наказ про проведення позапланової перевірки.

Отже, письмову відповідь на за­ пит платникові податків треба нада­ ти обов’язково, інша річ, у чому така відповідь полягатиме. Перш за все, у тексті листа неохідно послатися на те, що оскільки в порушення ви­ мог абзацу 2 пункту 73.3 статті 73 ПК України та пунктів 9, 10 Порядку пе­ ріодичного подання інформації ор­ ганам державної податкової служби та отримання інформації зазначени­ ми органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабіне­ ту Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1245 (Порядок) запит не містить законних підстав для на­діслання запиту, суб’єкт інформа­ ційних відносин звільняється від обов’язку надавати відповідь на та­ кий запит.

На одному з юридичних форумів дописувач вказала, що їм з податко­ вої надійшов запит з вимогою вказа­ ти інформацію, чи… звернулося під­ приємство до цієї ж податкової для отримання свідоцтва платника ПДВ у зв’язку з перевищенням «оборо­ ту» в 300 000 гривень. Як порадив їй один із форумчан, відпишіться, що така інформація доступна на офіцій­ ному сайті ДПС України, тож ДПІ може отримати її там.

Таким чином, у разі отримання подібних «екзотичних» запитів від своєї ДПІ не зайвим буде й посилан­ ня на пункт 11 Порядку, відповідно до якого перед тим, як направити запит, орган ДПС має перевірити наявність законодавчих підстав для отримання податкової інформації, наявність інформації в системі ор­ ганів державної податкової служби, відсутність підстав для періодичного подання зазначеної інформації від­ повідно до цього Порядку та зазна­ чити, що подібна інформація вже є у розпорядженні органів ДПС.

Йдемо на каву

У той же час, окрім запитів, що надсилаються органами ДПС, інко­ли керівникові приходить й справж­ній «лист щастя», от тільки не від ДАІ, а від податкової міліції. Найчас­тіше на «філіжанку кави» запрошу­ють у зв’язку з кримінальними про­ вадженнями згідно зі статтями 205 та 212 Кримінального кодексу (КК) України, хоча інколи зустрічається і стаття 366 «Службове підроблення». У розрізі подібного спілкуван­ня зі слідчим украй важливим для розуміння є момент ухилення від сплати податків. Якщо за старим Кримінально-процесуальним кодек­сом (КПК) України органи ДПС спо­ чатку отримували рішення суду, яким підтверджувався факт узгодженості суми недоплаченого підприємством податкового зобов’язання, нарахова­ ного ДПС у відповідному податко­ вому повідомленні-рішенні (ППР), і тільки потім передавали інформацію до міліції для порушення криміналь­ ної справи, то на сьогодні йти таким довгим і законним шляхом, на дум­ ку ревізорів, не потрібно. Достатньо «зваяти» акт перевірки (ще краще, якщо така перевірка буде невиїзною, і платник податків дізнається про неї вже разом із актом), в який занести відомості про начебто складений акт про відсутність за місцезнаходжен­ ням платника (який у 99 % випадках пишуть, не виходячи з податкової). Далі, незважаючи навіть на те, що та­ кий акт є винятково особистою дум­ кою ревізора-інспектора (як зазначив Вищий адміністративний суд Укра­ їни в своїй ухвалі від 14 листопада 2012 року), його надсилають до своєї ж податкової міліції для відповідного реагування (читати «порушення кри­ мінального провадження»).

Проте варто пам’ятати, що не може вважатися ухиленням від спла­ ти податків сума, яка є неузгодже­ ною в розумінні пунктів 56.15, 56.18 ПК України. Таким чином, до мо­ менту винесення рішення відповід­ ним апеляційним адміністративним судом на користь органу ДПС ні про яке ухилення від сплати податків і мови не може бути.

Під час допиту треба пам’ятати про положення статті 63 Конститу­ ції України, однак, якщо сам слід­ чий «не підкаже» нею скористатися (наприклад, щоб здихатися безпер­ спективної справи), то зловживати нею не потрібно, адже так можна автоматично (у розумінні слідчого) стати винним. У разі якщо на допит запросили наступного дня з моменту отримання повістки, природно, що допускається посилання на те, що керівник фізично не мав часу згадати подробиці правовідносин або знайти документи. Якщо ж повістка прий­ шла щонайменше за три дні, підго­ туватися необхідно ретельно.

Не зайвим буде роздрукування оборотно-сальдової відомості за опе­ раціями з відповідним контрагентом. Маючи на руках цю відомість, керів­ ник завжди зможе відповідати на за­ питання, не ризикуючи помилитися в датах чи цифрах, натомість у разі наполегливого «прохання» слідчого віддати йому цю відомість, керівник завжди зможе «відхреститися» від неї в подальшому, адже це не є первин­ ним документом.

Сам допит найчастіше склада­ ється з двох частин: перевірка «ре­ альності» керівника і перевірка ре­ альності операцій.

На першому етапі слідчий вста­ новлює, що та людина, яка прийшла на допит, є реальним керівником підприємства, яка впливала на його господарську діяльність. Перевіря­ ються знання організаційної струк­ тури, чисельності працівників, зна­ ння П.І.Б. осіб, відповідальних за прийом товару та коштів. Як не див­ но, найскладнішими запитаннями саме для реальних керівників є роз­ мір статутного капіталу, поштовий індекс місцезнаходження підприєм­ ства та інші «безперечно, необхідні для запам’ятовування» речі. В окре­ мих випадках запитають навіть, де зберігається печатка, яким кольором ставиться підпис та чи вміє керівник користуватися інтернет-банкінгом.

Зрозуміло, що пересічний «но­ мінальний директор» не відповість і на половину запитань. Тому в разі впевненості слідчого в тому, що пе­ ред ним реальний керівник підпри­ ємства, розпочинається допит про господарські операції.

У першу чергу, в цьому ключі слідчого цікавить інформація про осіб, які були відповідальними за отримання товару та передачу това­ ру. Більшість питань стосуватиметь­ ся місця, часу та автотранспорту, яким цей товар перевозився.

Окремим блоком запитань буде інформація про особу, яка підписала договір з боку контрагента: коли?, де?, хто саме виготовив текст дого­ вору і надіслав його іншій стороні? Обов’язково буде запитано, чому переказувалися кошти, якщо свого контрагента ніколи не бачили в очі.

Враховуючи викладене, можна зробити такий висновок: якщо недо­лугий запит ДПС можна залишити без особливої уваги, то до допиту по­трібно готуватися ретельно. У запиті необхідно перевірити наявність за­конних підстав для його надсилання, а також відсутність цієї інформації у ДПІ, поданої в деклараціях чи під час попередніх перевірок. А ось від слідчого переховуватися не варто, однак і нести первинну документа­цію як «шпаргалку» також не треба. Оскільки свідок має право під час допиту користуватися нотатками, роздруківок з 1С чи іншої програми буде більш ніж достатньо. Тож не по­трібно «їхати» чи «хворіти», необхід­но укласти угоду з досвідченим адво­катом і сміливо йти на допит, адже останнім часом усі це роблять.