Украинский юрист №4, апрель 2013 г.
Статья Дмитрия Жукова
Статья (pdf)
( на языке оригинала)
Усі це роблять
Останнім часом український бізнес відчув на собі новий податковий «тренд» — необхідність надавати податкову інформацію та запити ДПС, а то й узагалі завітати на «філіжанку кави» до слідчого податкової міліції
Подібні запити й повістки останнім часом заполонили робочі столи керівників підприємств, які мали не щастя працювати з підприємствами, що потрапили в ланцюг «транзитерів», «податкових ям», «вигодонабувачів», «конвертаційних центрів» тощо.
Варто зазначити, що, з одного боку, нічого надзвичайного в таких запитах немає, адже згідно з приписами пункту 73.3 Податкового кодексу (ПК) України органи ДПС мають право звернутися до платників податків та інших суб’єктів інформаційних відносин з письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи ДПС функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Тож керівник ДПІ чи його заступник мають право надсилати керівникові підприємства письмовий запит, в якому зазначити вимогу надати інформацію стосовно господарських операцій з певним контрагентом. Обов’язково при цьому додають 39 сакраментальну фразу: «ненадання пояснень та їх документального підтвердження на запит протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту розглядатиметься як підстава для прийняття рішення про проведення виїзної документальної перевірки» та виділяють її напівжирним шрифтом.
Але чи потрібно негайно і беззаперечно надавати відповіді на такі запити?
Без підстав
Найперше треба запам’ятати, що, незважаючи на ореол всемогутності, який формує собі сама податкова за допомогою ЗМІ, відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підстави для надсилання відповідних запитів податковими органами перелічені в ПК України, а саме:
— за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;
— для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;
— виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;
— щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;
— у разі проведення зустрічної звірки.
Таким чином, перелік підстав, згідно з якими платник податків зобов’язаний надати відповідну інформацію, є доволі невеликим. Натомість у нашій практиці чотири з п’яти запитів стосуються обставин, які ПК України не передбачені. Так, здебільшого податкова надсилає запит з вимогами надати такий обсяг інформації, що підпадає під визначення позапланової документальної перевірки, тож хоче підприємство несподівано пройти таку перевірку чи ні — вирішувати керівництву.
У розрізі зазначеного необхідно нагадати, що, виходячи із змісту частини 1 статті 6 Господарського кодексу (ГК) України, загальними принципами господарювання в Україні є, зокрема, заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини. Аналогічно за умовами пункту 8 статті 19 ГК України забороняється вимагати від суб’єктів господарювання, відокремлених під розділів юридичних осіб, виділених на окремий баланс, подання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом, або з порушенням порядку, встановленого законом. Отже, у разі якщо вказаний запит виходить за межі переліку підстав, зазначених у ПК України, підприємство не зобов’язане надавати таку інформацію.
Так само часто в запитах оперують такими термінами, як надати «письмові пояснення», «звіти», «виписки з банківських рахунків», «паспорт директора та бухгалтера, домашні адреси, номери контактних телефонів» тощо. Однак подібна інформа ція не передбачена ПК України до звітування на вимогу ДПІ. Стосов но розкриття банківської таємниці, окрім загальних положень цивільно го законодавства, треба пам’ятати й положення пункту 73.4 ПК України про те, що інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків надається в обсягах біль ших, ніж передбачені пунктом 73.3 ПК України, банками та іншими фінансовими установами контролю ючим органам за рішенням суду. Для отримання такої інформації подат кова має звертатися не до підприєм ства, а до суду. Аналогічно «оберігає» підприємство і Закон України «Про захист персональних даних», за умо вами якого власник бази персональ них даних, наприклад підприєм ство щодо даних своїх працівників, зобов’язаний надійно зберігати такі дані і не розголошувати їх без згоди своїх працівників.
Варто додати, що в останньому судовому спорі автора представник податкової, аргументуючи фіктив ність господарської операції, зазна чив, що одним із основних доказів такої фіктивності є те, що підприєм ство не витребувало копію паспорта керівника свого контрагента… Що ж, як уже зазначалося вище, підстави (зокрема і для запитів), які народжу ються у податкових нетрях, інколи дивують по-справжньому
Швидке реагування
Утім, навіть якщо запит, на думку підприємства, є явно незаконним, іг норувати його в жодному разі не по трібно. По-перше, підприємство не виконує законну вимогу запитувача (надати відповідь), по-друге, підпри ємство ризикує отримати «позаплан» і, по-третє, підприємство втратить основний аргумент для суду, якщо вирішить оскаржувати наказ про проведення позапланової перевірки.
Отже, письмову відповідь на за пит платникові податків треба нада ти обов’язково, інша річ, у чому така відповідь полягатиме. Перш за все, у тексті листа неохідно послатися на те, що оскільки в порушення ви мог абзацу 2 пункту 73.3 статті 73 ПК України та пунктів 9, 10 Порядку пе ріодичного подання інформації ор ганам державної податкової служби та отримання інформації зазначени ми органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабіне ту Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1245 (Порядок) запит не містить законних підстав для надіслання запиту, суб’єкт інформа ційних відносин звільняється від обов’язку надавати відповідь на та кий запит.
На одному з юридичних форумів дописувач вказала, що їм з податко вої надійшов запит з вимогою вказа ти інформацію, чи… звернулося під приємство до цієї ж податкової для отримання свідоцтва платника ПДВ у зв’язку з перевищенням «оборо ту» в 300 000 гривень. Як порадив їй один із форумчан, відпишіться, що така інформація доступна на офіцій ному сайті ДПС України, тож ДПІ може отримати її там.
Таким чином, у разі отримання подібних «екзотичних» запитів від своєї ДПІ не зайвим буде й посилан ня на пункт 11 Порядку, відповідно до якого перед тим, як направити запит, орган ДПС має перевірити наявність законодавчих підстав для отримання податкової інформації, наявність інформації в системі ор ганів державної податкової служби, відсутність підстав для періодичного подання зазначеної інформації від повідно до цього Порядку та зазна чити, що подібна інформація вже є у розпорядженні органів ДПС.
Йдемо на каву
У той же час, окрім запитів, що надсилаються органами ДПС, інколи керівникові приходить й справжній «лист щастя», от тільки не від ДАІ, а від податкової міліції. Найчастіше на «філіжанку кави» запрошують у зв’язку з кримінальними про вадженнями згідно зі статтями 205 та 212 Кримінального кодексу (КК) України, хоча інколи зустрічається і стаття 366 «Службове підроблення». У розрізі подібного спілкування зі слідчим украй важливим для розуміння є момент ухилення від сплати податків. Якщо за старим Кримінально-процесуальним кодексом (КПК) України органи ДПС спо чатку отримували рішення суду, яким підтверджувався факт узгодженості суми недоплаченого підприємством податкового зобов’язання, нарахова ного ДПС у відповідному податко вому повідомленні-рішенні (ППР), і тільки потім передавали інформацію до міліції для порушення криміналь ної справи, то на сьогодні йти таким довгим і законним шляхом, на дум ку ревізорів, не потрібно. Достатньо «зваяти» акт перевірки (ще краще, якщо така перевірка буде невиїзною, і платник податків дізнається про неї вже разом із актом), в який занести відомості про начебто складений акт про відсутність за місцезнаходжен ням платника (який у 99 % випадках пишуть, не виходячи з податкової). Далі, незважаючи навіть на те, що та кий акт є винятково особистою дум кою ревізора-інспектора (як зазначив Вищий адміністративний суд Укра їни в своїй ухвалі від 14 листопада 2012 року), його надсилають до своєї ж податкової міліції для відповідного реагування (читати «порушення кри мінального провадження»).
Проте варто пам’ятати, що не може вважатися ухиленням від спла ти податків сума, яка є неузгодже ною в розумінні пунктів 56.15, 56.18 ПК України. Таким чином, до мо менту винесення рішення відповід ним апеляційним адміністративним судом на користь органу ДПС ні про яке ухилення від сплати податків і мови не може бути.
Під час допиту треба пам’ятати про положення статті 63 Конститу ції України, однак, якщо сам слід чий «не підкаже» нею скористатися (наприклад, щоб здихатися безпер спективної справи), то зловживати нею не потрібно, адже так можна автоматично (у розумінні слідчого) стати винним. У разі якщо на допит запросили наступного дня з моменту отримання повістки, природно, що допускається посилання на те, що керівник фізично не мав часу згадати подробиці правовідносин або знайти документи. Якщо ж повістка прий шла щонайменше за три дні, підго туватися необхідно ретельно.
Не зайвим буде роздрукування оборотно-сальдової відомості за опе раціями з відповідним контрагентом. Маючи на руках цю відомість, керів ник завжди зможе відповідати на за питання, не ризикуючи помилитися в датах чи цифрах, натомість у разі наполегливого «прохання» слідчого віддати йому цю відомість, керівник завжди зможе «відхреститися» від неї в подальшому, адже це не є первин ним документом.
Сам допит найчастіше склада ється з двох частин: перевірка «ре альності» керівника і перевірка ре альності операцій.
На першому етапі слідчий вста новлює, що та людина, яка прийшла на допит, є реальним керівником підприємства, яка впливала на його господарську діяльність. Перевіря ються знання організаційної струк тури, чисельності працівників, зна ння П.І.Б. осіб, відповідальних за прийом товару та коштів. Як не див но, найскладнішими запитаннями саме для реальних керівників є роз мір статутного капіталу, поштовий індекс місцезнаходження підприєм ства та інші «безперечно, необхідні для запам’ятовування» речі. В окре мих випадках запитають навіть, де зберігається печатка, яким кольором ставиться підпис та чи вміє керівник користуватися інтернет-банкінгом.
Зрозуміло, що пересічний «но мінальний директор» не відповість і на половину запитань. Тому в разі впевненості слідчого в тому, що пе ред ним реальний керівник підпри ємства, розпочинається допит про господарські операції.
У першу чергу, в цьому ключі слідчого цікавить інформація про осіб, які були відповідальними за отримання товару та передачу това ру. Більшість питань стосуватиметь ся місця, часу та автотранспорту, яким цей товар перевозився.
Окремим блоком запитань буде інформація про особу, яка підписала договір з боку контрагента: коли?, де?, хто саме виготовив текст дого вору і надіслав його іншій стороні? Обов’язково буде запитано, чому переказувалися кошти, якщо свого контрагента ніколи не бачили в очі.
Враховуючи викладене, можна зробити такий висновок: якщо недолугий запит ДПС можна залишити без особливої уваги, то до допиту потрібно готуватися ретельно. У запиті необхідно перевірити наявність законних підстав для його надсилання, а також відсутність цієї інформації у ДПІ, поданої в деклараціях чи під час попередніх перевірок. А ось від слідчого переховуватися не варто, однак і нести первинну документацію як «шпаргалку» також не треба. Оскільки свідок має право під час допиту користуватися нотатками, роздруківок з 1С чи іншої програми буде більш ніж достатньо. Тож не потрібно «їхати» чи «хворіти», необхідно укласти угоду з досвідченим адвокатом і сміливо йти на допит, адже останнім часом усі це роблять.