Захист інвесторів "по-новому"?

ЛІГА.ЗАКОН, 5 квітня 2019 г.
Коментар Дмитра Жукова
Стаття on-line 

Авторська стаття партнера Pragnum Дмитрия Жукова у виданні ЛІГА.ЗАКОН:

Найбільший виверт диявола полягає в тому, що він переконав вас, в тому, що його не існує

Шарль Бодлер

1 травня 2016 в Україні набув чинності Закон № 289-VIII (щодо захисту прав інвесторів), яким юридичній особі було надано право пред'явити до суду позов до свого керівника (зокрема, вже звільненого) про відшкодування збитків, завданих його діями. У пояснювальній записці до цього законопроекту було зазначено, що його метою є запровадження похідного позову (право міноритарного акціонера подати позов в інтересах товариства про відшкодування збитків) та впровадження відповідальності посадових осіб господарських товариств у випадку завдання шкоди їхніми неправомірними діями.

Вказаний закон декларував створення реального механізму для власників підприємств можливості не просто звільнити недобросовісного керівника за, фактично, розкрадання коштів підприємства, але й реально повернути ці кошти шляхом його особистої відповідальності. Бонусом при цьому було те, що подібні спори мали розглядатися господарськими судами, які, незважаючи на нові й нові судові реформи, залишаються єдиними, хто виносить рішення у більш-менш розумні строки.

18 червня 2018 набув чинності довгоочікуваний Закон № 2275-VIII (про ТОВ та ТДВ), яким відповідальність керівників вказаних товариств врегулювали ще більш досконало. Тепер саме вони несуть відповідальність за майже всі порушення вчинені підприємством, як перед учасниками, так і перед його контрагентами, наприклад, якщо справа дійде до банкрутства. Тож, цікаво проаналізувати судову практику за ці три роки стосовно притягнення керівників до відповідальності за похідними позовами.

В Україні існує спеціальний реєстр судових спорів про відшкодування збитків, завданих посадовою особою, до якого вносяться (чи хоча б повинні вноситись) всі подібні справи, тож, з огляду на те, що автор проаналізував кожну справу, яка в ньому знаходиться, можна робити висновки без статистичних похибок.

Які ж рішення виносять українські суди, захищаючи права інвесторів від недобросовісних керівників?

Цілком логічно, що всі рішення можна поділити на два великі блоки: де позов задоволено, і де позивачу у задоволенні відмовили, і рахунок на сьогоднішній день: 1:37, при чому це одне позитивне рішення скоріш за все - везіння.

Хрестоматійною справою з цього питання слід вважати «війну» власників ТОВ «Агрофірма Ольвія» та його генерального директора: навесні 2013 власники ТОВ дізналися, що на земельну ділянку, яка була у користуванні ТОВ з 1999 року, воно більше не має ніяких прав, а сама ділянка передана Генеральному директору за рішенням, яке він у 2012 ухвалив на свою користь, перебуваючи на посаді керівника. При цьому навіть після оформлення її в оренду на своє ім'я, посів/обробка/збір врожаю тощо здійснювалося за рахунок коштів та працівників ТОВ, а сам врожай відчужувався особисто від імені керівника.

Хорольський районний суд Полтавської області відмовив учасникам ТОВ з посиланням на те, що позивачем у даній категорії має бути саме ТОВ, а не вони як фізичні особи. Однак, замість того, щоб виправити свій позов, зокрема і у зв'язку з Законом № 289-VIII, вони вперто оскаржували судове рішення, однак Апеляційний суд Полтавської області провадження у справі закрив, роз'яснивши позивачам право звернення з даним позовом в порядку господарського судочинства. Не погодились вони і з таким рішенням, однак ВСУ залишив в силі ухвалу апеляційного суду (548/1471/15-ц).

19 січня 2017 року відповідний позов надійшов до Господарського суду Полтавської області. Продовжуючи гнути саме свою лінію, позивачами знову виступили саме фізичні особи - учасники ТОВ. Очевидно, що і господарський суд відмовив у задоволенні позову з посиланням на неналежність позивача у цьому спорі.

23 червня 2017 до господарського суду надійшла позовна заява нарешті вже від ТОВ, от тільки не до потрібного, оскільки вказані спори розглядаються господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи, а тому справа була передана до Києва. Звичайно ж позивач був би не сам собою, якби не оскаржив подібну передачу до апеляційного суду, от тільки і строк оскарження пропустив, і клопотання про поновлення не подав, а тому скаргу повернули без розгляду. Білочки кололися і плакали, але продовжували гризти кактус - замість розгляду справи по суті, ТОВ знову подало апеляційну скаргу, яку 31.08.2017 залишено без задоволення, ну а 11.10.2017 без задоволення залишили і позов, 17.01.2018 ТОВ отримало відмову і в апеляційному суді, а 22.03.2018 Верховний Суд повернув скаргу, як підписану неповноважною особою.

Повний текст рішень доступний у системі аналізу судових рішень VERDICTUM. Протестувати VERDICTUM можна за посиланням.

З вказаної 5-ти річної епопеї можна винести дві головні підстави для відмови в позові:

- Незважаючи на те, що чинна редакція ГПК України взагалі по-новому регулює порядок пред'явлення похідного позову (ст. 54), позивачем у даній категорії має бути саме підприємство.

- Питання наявності вини посадової особи хоч і не потребує обов'язкової наявності вироку, однак, в обов'язковому порядку має доводитися позивачем в суді і не може підмінятися лише доведенням протиправності поведінки відповідача.

І, власне, саме недоведеність вини є підставою для відмови майже у всіх інших справах, тому вказану обставину позивачеві слід проробляти особливо ретельно, адже за великої ціни позову судовий збір може обраховуватися сотнями тисяч гривень, а результат буде негативним.

Що ж стосується позитивного судового рішення, то у справі № 910/7534/18 Господарський суд міста Києва прислухався до позиції позивача та стягнув з колишнього керівника 330445 гривень збитків. З огляду на те, що це позитивне рішення є на сьогодні єдиним, у разі підготовки похідного позову, слід орієнтуватися саме на нього. Так, в даному спорі розглядався позов учасника ТОВ з часткою в статутному капіталі 30,5% в інтересах підприємства проти колишнього директора та учасника з часткою 39%.

Позивач посилався на те, що за результатами податкової перевірки було встановлено факт укладання директором «нереальних» (привіт податківцям) угод, які завідомо не були спрямовані на реальне настання наслідків, що призвело до заниження податкових платежів з ПДВ та податку на прибуток підприємств. При цьому додатково слід зазначити, що згідно статуту ТОВ, директор без згоди загальних зборів мав право укладати правочини на суму не більше 50000 грн, в той час як ціни двох «нереальних» угод складали 420 та 413 тисяч гривень відповідно, а контрагенти були чи то транзитерами, чи то ямами, внаслідок чого ТОВ донарахували основні податкові зобов'язання та штрафи. Цікавим є також те, що відповідні ППР за результатами податкової перевірки ніким не оскаржувались.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що директор перевищив повноваження, надані йому статутом ТОВ, уклав сумнівні угоди з ще більш сумнівними контрагентами, внаслідок чого підприємство отримало збитки у вигляді податкових донарахувань та штрафів. З точки зору суду, вказане безумовно свідчить про наявність вини керівника, що є обов'язковим елементом для задоволення похідного позову.

Ще більш цікавим є те, що відповідач не з'являвся в судові засідання, не вів справу через представника, а весь відзив обмежив тим, що висновки акту податкової перевірки є суб'єктивною думкою ревізора, а тому підприємство може оскаржити відповідні ППР і не мати збитків. Однак, такий підхід суд не переконав.

З викладеного слід зробити наступні висновки:

1. Найбільший виверт законодавця в частині захисту прав інвесторів полягає в тому, що закон наче і є, але позитивних судових рішень по ньому не існує.

2. Похідний позов в Україні на сьогодні є чи не найбільш складною категорією господарських спорів для позивачів, адже немає ні тільки усталеної, а й навіть позитивної практики.

3. Обов'язковою умовою задоволення похідного позову є доведення наявності збитків у підприємства та вини в цьому саме керівника внаслідок протиправності його поведінки. За відсутності будь-якого з цих елементів у позові буде відмовлено.

4. Позивачем у вказаному спорі може бути виключно саме підприємство, однак, первісно, позов може подати і власник 10+% статутного капіталу (аналогія з статусом прокурора).

5. Для задоволення позову вирок у кримінальному провадженні щодо керівника - непотрібний.

6. Ну і головне - позов подається до господарського суду за місцезнаходженням юридичної особи.

Підставою для написання цієї статті стала необхідність підготовки похідного позову до Господарського суду Чернівецької області та аналіз у зв'язку з цим Оголошень у справах про відшкодування збитків, завданих господарському товариству його посадовою особою для імплементації позовної практики. На жаль, практика показала, що права інвесторів в Україні не так і захищаються, адже навряд чи у всіх справах у позивачів були погані представники.

Однак, як писав Іван Франко: «Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод, Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод, Бо вам призначено скалу сесю розбить.»