Украинский юрист №5, 5 мая 2012 г.
Комментарий Виталия Бобрынёва
Статья на сайте издания
(на языке оригинала)

Авторський проект

Найближчим часом правила гри у сфері авторських прав можуть докорінно змінитися. І якщо вони будуть такими, як це пропонується у новому законопроекті, то від цього програють звичайні споживачі та постачальники окремих послуг, у першу чергу в мережі Інтернет

Дискусії довкола законопроекту № 6523 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання питань авторського права і суміжних прав» (­проект) точаться ще з літа 2010 року, коли було запропоновано його первинну версію. Наразі проект готовий до другого читання.

Кардинальні нововведення до українського законодавства, як правило, мають наслідками збільшення роботи в юристів з окремих напрямків. Так, Владислав Шаповал, партнер ЮФ «ЛЕКСФОР», вважає, що однозначно збільшиться кількість судових справ, пов’язаних із захистом авторських і суміжних прав — прийняття проекту надасть правовласникам та їхнім представникам більше можливостей для переслідування порушників і стягнення відшкодувань та грошових компенсацій. Відповідно, збільшиться потреба в спеціалізованих юридичних послугах і у тих осіб, до яких висуватимуться претензії.

Віталій Бобриньов, партнер ЮФ Pragnum, до найбільш перспективних напрямків юридичної практики відносить реєстрацію авторських прав, вирішення спорів з питань розподілу авторської винагороди та супровід спорів, пов’язаних з визнан­ням авторства та стягненням авторської винагороди. Окрему групу клієнтів медіаюристів можуть скласти інтернет-провайдери.

Чимало юристів сходяться на тому, що в них з’явиться більше можливостей захисту суб’єктів авторських і суміжних прав, а голов­ним напрямком роботи фахівців у галузі інтелектуальної власності будуть справи щодо захисту авторських і суміжних прав в Інтернеті. Проте є сумніви, що ситуація з порушеннями авторських та суміжних прав поліпшиться.

Забагато недоліків

Оцінюючи проект у цілому, юристи називають його досить сирим та незбалансованим. Юрій Крайняк, партнер ЮФ Jurimex, характеризує його як такий, що містить стільки неузгодженостей як внутрішніх, так і з іншими чинними законами України, що їх виправлення, швидше за все, буде більш ефективним шляхом надання нової редакції проекту закону. У будь-якому випадку вказані недоліки потрібно якомога швидше та якісніше виправити, оскільки прий­няття закону в такій редакції може поставити в тупик як юристів, так і декілька сегментів економіки, де активно використовуються авторські та суміжні права.

«Недоліки можна наводити до безкінчено, — говорить Юрій ­Крайняк. — Так, після вивчення проекту та всієї супровідної документації до нього склалося враження, що озвучені у пояснювальній записці цілі даним законопроектом майже не забезпечуються, оскільки відчутного підсилення захисту реальних носіїв прав інтелектуальної власності законопроект не передбачає. А слабо обдумане коригування термінологічного апарату в поєднанні з не зовсім чітким розумінням реальних потреб ринку та намаганням лобіювати інтереси посередників, а не правовласників може більше завдати шкоди, ніж принести користі».

Проектом пропонується внести зміни до низки визначень концептуальних понять і авторського права, при цьому часто складно знайти логіку таких змін. Приміром, поняття «розповсюдження», змінити яке пропонує законопроект. Фактично проект пропонує виключити з поняття «розповсюдження» безоплатне розповсюдження творів на інтернет-ресурсах, оскільки під це поняття підпадатиме лише продаж або інше відчуження оригіналу або примірника твору, тоді як, по-перше, примірником твору визнається лише матеріальна копія, а по-друге, під час копіювання файлу з твором не відбувається ані відчуження, ані продажу твору. По суті, проект зводить поняття «розповсюдження» лише до обігу матеріальних копій, тоді як Інтернет зазвичай оперує електронними файлами без матеріальних носіїв.

Також законопроект пропонує ввести ліцензування діяльності з «надання послуг з передавання даних, що містять музичні твори, їх виконання, фонограми або їх частини». При цьому незрозумілим залишається питання, чому, наприклад, ліцензуванню підлягають лише послуги з передачі даних, що містять музичні твори. Інші ж твори знаходяться поза межами регулювання цією статтею. Крім того, складно зрозуміти, про які саме послуги з передачі даних йдеться, — їхнє коло може бути надто широким, оскільки ні запропонована проектом норма, ні інші положення законодавства жодним чином не розшифровують це питання. А про питання, як ­провайдер може відстежувати зміст електронних файлів, що передаються його мережами, навіть не хочеться багато говорити — надто глобальна це проблема.

Грошове питання

Владислав Шаповал відзначає, що проект достатньо чітко виписує процедуру стягнення та розподілу винагороди за використання об’єктів авторських та суміжних прав, деталізує аж на рівні підзаконного акта статус та порядок роботи організацій колективного управління майновими правами (ОКУ). З таким висновком не погоджується Юрій Крайняк, який звертає увагу на те, що проект взагалі ніяк не регулює питання розподілу грошових сум, які були отримані ОКУ внаслідок прийняття судових рішень за позовами в інтересах правовласників. По суті, виходить, що, захищаючи права правовласників, ОКУ отримує кошти, які залишаються в розпорядженні ОКУ.

Проект передбачає введення збору за відтворення репрографічним способом примірників творів та їхніх частин, який сплачуватимуть виробники та імпортери таких товарів, як ксерокопіювальна техніка, флеш-карти та інші носії інформації. По суті, йдеться про введення нового обов’язкового платежу, який не передбачений Податковим кодексом України. Причому у випадку імпорту такий платіж пропонується стягувати ще до перетину митного кордону України. Вважаючи подібну новелу недоречною, Марія Ортинська, директор патентно-юридичної компанії IPStyle, звертає увагу на те, що обладнання та матеріальні носії можуть використовуватись не лише для репрографічного відтворення творів, а для, наприклад, множення документів у процесі господарської діяльності підприємства. Крім того, уповноважена ОКУ, що здійснюватиме збір цього платежу, не зможе визначити все коло суб’єктів авторських прав, яким необхідно виплатити винагороду. Незрозуміло, яким чином здійснюватиметься справедливий розподіл винагороди між авторами. Підсумовуючи, вищевказане нововведення лише збільшить економічне навантаження на виробників та імпортерів, що в свою чергу призведе до збільшення ціни на відповідну продукцію, проте навряд чи допоможе реалізувати справедливий механізм виплати винагороди авторам. Більше того, аналогічним є нововведення щодо обов’язку виплати винагороди виробникам та імпортерам матеріальних носіїв.

Недосконале колективне управління

Викликає подив пропозиція розділити ОКУ на звичайні та уповноважені, при цьому виключно останні відповідно до проекту збиратимуть роялті з усіх «фінансово привабливих» форм використання. У той же час не встановлюється, за якими критеріями визначатимуться уповноважені ОКУ, це питання віднесено до компетенції певного органу виконавчої влади. «Такий незрозумілий і невизначений розподіл у наших реаліях може призвести до створення чергової корупційної «годівниці», — говорить Владислав Шаповал.

Розглядаючи недоліки регулювання діяльності ОКУ, Юрій Крайняк звертає увагу на те, що їм пропонується відвести незвичну для них роль: проект хоче визнати ОКУ як суб’єктів контролю за порушенням законодавства про авторське право і суміжні права (за чинним законодавством органи контролю — це виключно державні органи, а не приватні компанії). Таким чином, ОКУ отримають права, які ширші за права міліції: останнім й для входження до будь-яких приміщень необхідна відповідна санкція. Проте, за законопроектом, ОКУ отримують право безперешкодно входити до будь-яких приміщень, «де планується здійснення або здійснюється пряме чи опосередковане використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав».

Інтернет-провайдери

Разом із тим правники знаходять і позитивні моменти. Оцінюючи проект у цілому, Дар’я Черняхівська, юрист МЮФ Integrites, ­відзначає, що у разі його прийняття права ­добросовісних користувачів Інтернет будуть більш захищені, ніж сьогодні. При цьому ретельніше конт­ролюватиметься робота інтернет-провайдерів, адже до Закону України «Про авторське право і суміжні права» будуть внесені зміни, які передбачають, що у разі виявлення порушення в мережі Інтернет суб’єкт авторського права і (або) суміжних прав має право звернутися до особи, за допомогою послуг якої порушується авторське право і (або) суміжні права, у тому числі до провайдера/оператора телекомунікацій, котрий забезпечує доступ до мережі Інтернет або послуги з розміщення інтернет-сайту абонента на обладнанні провайдера, з вимогою сприяти припиненню порушення авторського права і (або) суміжних прав, яка має бути розглянута протягом двох тижнів, а порушення прав має бути припинене. Позитивним аспектом проекту пані Черняхівська називає включення до умисних порушень авторського права, передбачених статтею 176 Кримінального кодексу України, порушень у мережі Інтернет.

Віталій Бобриньов, у свою чергу, прагненням впровадити кримінальну відповідальність за, по суті, цивільно-правові порушення (невиплату авторської винагороди) вважає емоційно мотивованим. На те, що проект пропонує ввести кримінальну відповідальність за невиконання договірних зобов’язань перед ОКУ, звертає увагу і Юрій Крайняк.

У випадку прийняття проекту життя інтернет-провайдерів суттєво ускладниться, вважає Владислав Шаповал. Це обумовлено тим, що інтернет-провайдери на беззаперечну вимогу правовласників чи їхніх представників повинні будуть попереджати вказаного користувача про те, що він порушує чужі авторські права. «Якщо користувач самостійно не видалить зі свого веб-сайту чи іншого ресурсу виявлений правовласником нелегальний контент, інтернет-провайдер повинен буде протягом двох днів обмежити чи заблокувати доступ до нього або взагалі вилучити. У випадку невиконання дій з обмеження чи блокування доступу до веб-сайту, інтернет-провайдер вважатиметься таким, що сприяє порушенню авторських чи суміжних прав, і за це нестиме з користувачем солідарну відповідальність.

«Положення проекту щодо обов’язку інтернет-провайдерів припинити надання послуг особі, яка нібито порушує авторські або суміжні права, у першу чергу порушує права інтернет-користувачів, оскільки в будь-який момент той чи інший ресурс може припинити свою діяльність, що обмежить доступ користувачів до інформації», — зазначає Марія Ортинська. Проте Віталій Бобриньов не полишає надії на те, що практика у цій сфері піде вже апробованим цивілізованим шляхом — створення спеціалізованих агентств, що відстежують і попереджають порушення в мережі Інтернет.

На думку Юрія Крайняка, питання відповідальності провайдерів вирішене на вкрай низькому рівні. Це стосується як супутникових, так і інтернет-провайдерів, на яких пропонується перекладати відповідальність за дії, які перебувають поза межами їхнього контролю. Окрім того, проект пропонує наділити інтернет-провайдерів функціями з вирішення цивільно-правових спорів між правовласниками та користувачами контенту. І у випадку, якщо провайдер вирішить такий спір не так, як його згодом вирішить суд, то такий провайдер відповідатиме перед правовласником солідарно з порушником.