Юридическая газета №28-29 (422-423), 14 октября 2014 г.
Статья Дениса Овчинникова
Статья (pdf)
(на языке оригинала)

Практика застосування європейських норм в українському судочинстві

У зв’язку з недосконалістю норм національного законодавства, а також враховуючи необхідність впровадження в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів з прав людини, українські суди зобов'язані застосовувати практику вирішення спорів Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Хоча процес впровадження європейської практики був задекларований 10 років тому, реальні кроки у цьому напрямку мають місце лише в останні роки.

Виходячи з положень ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а саме його ст. 17, практика ЄСПЛ поряд із Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод застосовується судами України при розгляді справ як джерело права. Варто зазначити, що суди в Україні не лише беруть до уваги практику вирішення аналогічних спорів у ЄСПЛ, а й дійсно застосовують її та вирішують справи по суті. Про це свідчать посилання в мотивувальних частинах рішень (наприклад, ухвали ВАСУ від 17.07.2014 у справі №К/9991/78067/11-с).

Найбільш поширена та корисна практика саме у податкових спорах, у яких ЄСПЛ виніс низку рішень, що суттєво збільшили можливості платників податків (юридичних осіб) в питаннях захисту своїх прав та інтересів від невмотивованих посягань контролюючих органів. Зокрема, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом. Даний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знаходить своє продовження у праві Європейського союзу, зокрема у шостій директиві № 77/388 /ЄЕС від 17.05.1977 щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту (далі - шоста директива).

З огляду на вказане, у справі №2а-13166/12/2670 Окружним адмінсудом Києва під час вирішення спірної ситуації зазначено: «Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать acquis Європейського Союзу. Тобто податкове законодавство України, а відповідно, і його тлумачення та застосування не може суперечити положенням шостої директиви».

Підсумовуючи викладене, варто наголосити на можливості фактичного застосування норм ЄС в українському судочинстві через опосередкований підхід, а саме шляхом звернення уваги суду на практику ЄСПЛ з аналогічних спорів, яка буде містити необхідні положення. Додатково слід зазначити, що подібна практика правозастосування може бути корисна в усіх судах, утворених відповідно до ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», при вирішенні спорів різної підсудності.