Мобилизованные остались без защиты от судебного преследования

Закон и Бизнес, № 3 (107), июнь 2015 г.
Cтатья Дмитрия Жукова
Статья (pdf)
(на языке оригинала)

 

Боротьба на два фронти

Мобілізовані залишилися без захисту від судового переслідування

У зв'язку з проведенням антитерористичної операції та оголошенням часткової мобілізації виникають питання щодо готовності застарілого законодавства приймати виклики часу, зокрема щодо захисту прав мобілізованих осіб. Адже, перебуваючи в зоні проведення АТО, громадяни втрачають можливість захистити себе в судах.

Відсрочка не передбачена

Якщо до мобілізованої особи подали позов або вона вже перебувала в судовому процесі на момент мобілізації, закон фактично позбавляє її права брати безпосередню участь у розгляді справи. Адже Цивільний процесуальний кодекс не передбачає обов’язку суду зупинити, відкласти чи відстрочити розгляд спору на період мобілізації громадянина. Таким чином, доки мобілізовані беруть участь в АТО, судові процеси тривають.
Достатньо великий обсяг таких спорів виникає у зв’язку з непогашеними кредитами. Верховна Рада внесла зміни до п.15 ст.14 закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», які передбачають, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам і військовозобов’язаним — з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов’язань перед
підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. З другого боку, ніщо не заважає банкам вимагати стягнення тіла кредиту в судовому порядку, навіть протягом «особливого періоду». Крім того, можуть мати місце спори, пов’язані з будь-якими іншими правовідносинами, крім фінансових.
В українському законодавстві є норма, яка зупиняє будь-яке цивільне провадження за участю військово­службовців під час воєнного стану. Так, в п.3 ч.1 ст.201 ЦПК зазначено: суд зобов’язаний зупинити провадження у справі у разі перебування позивача або відповідача у складі Збройних сил або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан. Тобто зупинення провадження у справі можливе лише за умови введення воєнного стану. Нині вже прийнятий відповідний закон, але воєнний стан так і не введено. Триває антитерористична операція.
Аналіз судової практики дає змогу стверджувати, що деякі суди першої інстанції (райсуди) на свій ризик зупиняють розгляд справи у разі мобілізації особи, однак апеляційні суди скасовують такі рішенні на підставі відсутності воєнного стану. Крім того, є цікава ухвала одного з апеляційних судів, де той цинічно зауважив: «Якщо особа сама не може бути в суді, вона не позбавлена права найняти представника». Як казала Марія Антуанетта: «Якщо вони не можуть дозволити собі купити хліб, нехай їдять тістечка».

Зміна на вимогу часу

Слід зазначити, що ЦПК приймався в 2004 році й успадкував більшість положень свого радянського попередника, які навіть не
припускали можливості ведення масштабних бойових дій без запровадження воєнного стану. Таким чином, норма, прописана в п.3 ч.1 ст.201, є застарілою і зовсім не пристосованою до життя за умов гібридної війни.
Не раз стикаючись з подібною правовою дилемою, представляючи інтереси мобілізованих у суді, правозахисники ЮФ Pragnum розробили зміни до ст.201 ЦПК, які дозволять належним чином захистити права як кадрових військовослужбовців, так і мобілізованих осіб та добровольців. Зокрема, передбачено, що суд зобов’язаний зупинити провадження у справі в разі «перебування позивача або відповідача у складі суб’єктів, задіяних у боротьбі з тероризмом або бойових діях».
Такі новації дозволять відокремити введення воєнного стану від правової природи АТО. Стороні спору потрібно буде надати суду документ, що підтверджує участь його військової частини в бойових діях і факт його служби в її складі. Крім того, визначається коло суб’єктів, що безпосередньо задіяні у виконанні бойових завдань. Таким чином враховано інтереси кадрових військових, що незалежно від ситуації перманентно перебувають на військовій службі.
Крім того, пропонується розширити згадану статтю пунктом 8: «Суд зобов’язаний зупинити провадження у справі у разі перебування позивача або відповідача під час воєнного, надзвичайного стану, а також в особливий період у складі законних військових формувань при виконанні бойових завдань». Уведення цього пункту дозволить дати гарантії бійцям добровольчих батальйонів, які фактично нині є незахищеними з боку держави. Напрацьовані зміни були направлені народним обранцям з пропозицією внести проект на їх основі.
Наразі в парламенті зареєстровано 2 відповідні законопроекти. Один з них (№2999) зобов’язує, а інший (№ 2758) дає право судді зупинити судовий процес, якщо однією зі сторін виступає мобілізована особа.
Якщо говорити про реалізацію запропонованих змін, то найкраще їхню суть відобразив проект №2999, який передбачає обов’язок, а не право судді зупиняти провадження, якщо однією зі сторін виступає мобілізована особа. Однак він, на жаль, потребує доопрацювання.
«З другого боку, незважаючи на критику, на проект №2999 покладаються великі надії. Ми будемо продовжувати роботу із законотворцями і вже подали обгрунтування на внесення змін до даної ініціативи після першого читання. Впевнений, що народні депутати прислухаються до нашої думки і все ж повернуться до запропонованої нами редакції», — зазначив партнер ЮФ Pragnum Дмитро Жуков. Водночас юрист звертає увагу на іншу проблему: реалізація такого «соціального» проекту може розтягнутися в часі, а судові процеси за участю мобілізованих тривають.