Украинский юрист №3, март 2014 г.
Статья Александра Ломакова
Статья (pdf)
(на языке оригинала)
Боргові друзі
Контроль усіх дій державного виконавця — чи не єдиний спосіб з боку стягувача домогтися виконання судового рішення.
Ведення судових тяжб — склад не випробування, і коли вдається досягти поставленої мети, здається, що найскладніше вже позаду. На справді ж виграна справа, особливо яка стосується стягнення боргових зобов’язань, дає початок найцікаві шій «розвазі» — виконання судового рішення. У той час як Закон України «Про виконавче провадження» від водить на його виконання шість місяців, реальність же впроваджує свої правила гри, затягуючи його на роки, дозволяючи підприємству-боржнику продовжувати спокійно здійсювати фінансово-господарську діяльність. Найчастіше виконання судового рі шення затягують самі державні ви конавці, які «по-дружньому» хочуть допомогти боржникам.
Службові хитрощі
Згідно з абзацом 7 частини 3 статті 5 Закону України «Про ви конавче провадження» основним способом стягнення заборгованос ті з боржника є арешт його розра хункових рахунків у банківських установах. Саме на цій стадії не добросовісні державні виконавці мають змогу допомогти «бідним» боржникам. Як відомо, великі дер жавні та комунальні підприємства розміщують свої грошові кошти не на одному розрахунковому рахунку, тому відстежувати їх усі самостійно неможливо. Зазвичай для отриман ня достовірної інформації про наяв ні розрахункові рахунки державний виконавець звертається з відповід ним запитом до податкових органів. На підставі отриманих даних він ви носить постанову про арешт коштів боржника на розрахункових рахун ках у всіх банківських установах, де той обслуговується.
Представник стягувача, який не має або має незначний досвід у сфері виконавчого провадження, може не помітити маленьку, але дуже важливу деталь. Так, державний ви конавець, виносячи постанову про арешт коштів боржника, може за бути вписати один із розрахункових рахунків, завдяки чому боржник матиме нагоду заздалегідь перевес ти кошти на вільний рахунок. Така «необачність» виконавця дає змогу боржнику уникнути арешту обігових коштів і продовжувати здійснювати фінансово-господарську діяльність, незважаючи на відкрите виконавче провадження
Таким чином, арешт розрахунко вих рахунків боржника в банківських установах перестає бути дієвим засо бом для стягнення заборгованості, а боржнику вдається уникати вико нання рішення суду.
Такою схемою найчастіше ко ристуються великі державні та кому нальні підприємства, оскільки вони мають можливість адміністративно го впливу через керівний орган на державного виконавця за допомогою так званого телефонного права.
Ще однією хитрістю державних виконавців може стати фактичне ненадіслання постанови про арешт коштів боржника до банківської установи. Тобто недобросовісний працівник Державної виконавчої служби України може просто «не до нести» цю постанову до банку, хоча вона буде належним чином оформ лена як вихідна кореспонденція. При цьому дізнатися про проведення та кої махінації буде майже нереально, оскільки банківська установа не по винна розкривати інформацію тре тім особам про отримання постанов про арешт коштів боржника. У свою чергу, державний виконавець зможе надати такі постанови як докази на лежного виконання своїх обов’язків щодо проведення виконавчих дій.
Стягувач — пильне око
Щоб не потрапити на гачок, пред ставнику стягувача варто пам’ятати декілька простих правил, які дають змогу захистити права клієнта та простежити за діями державного ви конавця.
По-перше, необхідно ретельно звіряти постанову про накладення арешту на кошти боржника з пе реліком розрахункових рахунків у банківських установах, який був направлений податковим органом державному виконавцю. Відсутність хоча б одного з них у постанові є підставою для оскарження дій ви конавця згідно зі статтею 13 Закону України «Про державну виконавчу службу» як мінімум, як максимум — звернутися до правоохоронних ор ганів із заявою про притягнення до кримінальної відповідальності.
По-друге, представнику стягувача потрібно контролювати розсилання до банківських установ постанови про накладення арешту на кошти боржника. У випадку неможливості самостійно контролювати цей процес необхідно вимагати всі можливі дока зи надсилання постанов: від записів у журналах про вихідну кореспонден цію до повідомлень банківських уста нов про виконання постанови про арешт коштів боржника.
Коли після арешту коштів борж ника минув тривалий час, але жодно го результату це не дало, закономірно виникають підозри, що державний виконавець усе ж таки «припустився помилки». За таких умов необхід но наполягати на отриманні нової відповіді на запит від податкових органів про розрахункові рахунки боржника в банківських установах та проведення повторного арешту його коштів. Крім того, треба пам’ятати, що відповідно до частини 2 статті 11 Закону України «Про державну ви конавчу службу» у разі вчинення державним виконавцем під час ви конання службових обов’язків діян ня, що має ознаки злочину чи адмі ністративного правопорушення, він підлягає притягненню до криміналь ної чи адміністративної відповідаль ності. Тому, маючи докази порушен ня цієї норми, необхідно звертатися до правоохоронних органів з відповідною заявою.
Звичайно, треба розуміти, що, попри існуючі норми, довести про вину державного виконавця майже неможливо. Швидше за все дії або бездіяльність державного виконав ця будуть розцінені як помилка, хоч і з такою ціною. Зазвичай останній мотивує невиконання рішення суду тим, що боржник просто відкриває нові рахунки, а виконавець — діє у межах своїх повноважень
Для уникнення подібних ситуа цій, представнику стягувача не мож на залишати напризволяще вико нання судового рішення, а необхід но контролювати всі дії державного виконавця (у межах своїх повнова жень, передбачених статтею 12 За кону України «Про виконавче про вадження»). На жаль, сьогодення не може запропонувати інших шляхів вирішення ситуації, що склалася. Єдиний варіант — дочекатися череди «показових страт» державних вико навців, та й вони навряд чи змінять методи, які державні виконавці на працьовували не за одне покоління.